Ігор Артюшенко взяв на контроль питання банків-боржників

Народний депутат України, голова Запорізької територіальної організації «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» Ігор Артюшенко направив депутатський запит голові Національного банку України Валерії Гонтаревій з проханням надати інформацію по заборгованості банків та їх власників перед НБУ.

– Незадовго після заяви про намір піти у відставку Валерія Гонтарева оприлюднила список банків та їх власників, які заборгували найбільші суми перед Нацбанком. Зокрема, пані Гонтарева згадала власника «Надра банку» Дмитра Фірташа, власника «Дельта Банку» Миколу Лагуну, власника банку «Фінанси і кредит» Костянтина Жеваго та власника банку «Імексбанк» Леоніда Клімова. Загальна сума заборгованості тільки цих установ складає близько 28 мільярдів гривень.

Цю інформацію голова Нацбанку надала під час брифінгу, і цілком ймовірно, що озвучені прізвища – далеко не весь перелік боржників перед державою. Власне тому і було прийняте рішення направити запит. Враховуючи, що незабаром Валерія Гонтарева складе свої повноваження, вкрай важливо отримати цю інформацію найближчим часом, – зазначив Ігор Артюшенко.

Надану інформацію народний депутат має намір використовувати у заходах, направлених на боротьбу з корупцією.

Ігор Артюшенко розповів про нововведення в Законі про е-декларування

268 народних обранців підтримали ініціативу Президента України та фракцію «Блока Петра Порошенка – «Солідарність» щодо звільнення від електронного декларування військовослужбовців  рядового сержантського складу, старшин та молодшого офіцерського складу. Про це заявив народний депутат, голова Запорізької територіальної організації партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» Ігор Артюшенко під час брифінгу в Верховній Раді. 

– Без прийняття цього закону всі військовослужбовці, які наразі боронять країну, повинні були б подати електронні декларації до 1 квітня. Вони фізично не могли цього зробити, бо для того, щоб отримати електронний ключ їм потрібно було би повернутися з окопів. Якщо б вони не подали декларації, але були зобов’язані, їм би довелось тоді підпадати під норми кримінального законодавства. Після підписання закону ці категорії громадян не підпадають під електронне декларування, і я вважаю, що це дуже правильний крок, – зазначив Ігор Артюшенко.

Народний депутат зауважив, що при цьому від обов’язкового подання електронних декларацій не звільняється керівний склад Збройних Сил України.

Ігор Артюшенко повідомив ще про деякі моменти законопроекту.

Відтепер під електронне декларування підпадають члени конкурсних комісій з числа громадських активістів, які впливають на кадрову політику та на антикорупційну політику.

– Я вважаю, що це повністю правильний крок, тому що таким чином ми даємо можливість громадським активістам не тільки на словах, але й на ділі підтримати свою незаплямовану репутацію. Порядні громадяни з успіхом пройдуть електронне декларування, а так звані «псевдоактивісти» тепер знаходяться у скрутному становищі, – зауважив депутат.

Парламентар повідомив, що українцям, які подаватимуть декларації вперше, термін подання подовжений до 1 травня 2017 року.

Наприкінці брифінгу Ігор Артюшенко розвіяв сумніви щодо поправки в законопроект про подання е-декларацій працівниками ЗМІ, який напередодні пропонувала включити на розгляд Верховної Ради Тетяна Чорновол.

– Автор цієї поправки видалив з законопроекту саме поправку, яка стосується співробітників засобів масової інформації. Ця теза була підтримана в залі Верховної Ради, тому засоби масової інформації жодним чином не підпадають під електронне декларування. Блок Петра Порошенка був і залишається на захисті свободи слова, – підсумував народний депутат.

 


Ігор Артюшенко увійшов до десятки депутатів-реформаторів

Голова Запорізької територіальної організації партії «Солідарність – Блок Петра Порошенка», народний депутат Ігор Артюшенко увійшов до ТОП-10 нардепів, що голосували за реформаторські законопроекти під час 5-ї сесії Верховної Ради України.

Як повідомляє видання «Українська правда», відповідний рейтинг був складений на підставі компонентів індексу проекту iMoRe, експерти якого оцінюють роботу парламентарів. Рейтинг показує, як кожен нардеп голосував за реформаторські закони в період 5-ї сесії у вересні 2016 року. На кінець сесії таких законопроектів налічувалось біля 200.

Ігор Артюшенко: «Сторч і Браун гідні кандидати на аудитора НАБУ»

Народний депутат України, голова Запорізької територіальної організації «Солідарність – Блок Петра Порошенка» Ігор Артюшенко в ефірі Громадського радіо обговорив актуальні події в країні. Зокрема, парламентар висловися щодо ситуації навколо розподілу посад в НАБУ.

– У парламенті минулого тижня виникло протистояння у зв’язку зі спробою призначити аудитором людину, що не пройшла парламентський комітет. Як це трапилося?

– Ситуація дійсно негарна для парламенту. В результаті цієї ситуації ми не дуже гарно виглядаємо перед обома кандидатами. Ми показали, що немає єдності у призначенні аудитора. Щодо самого призначення. Є рішення Антикорупційного комітету згідно із яким має бути поставлено на голосування питання призначення Роберта Сторча. З іншого боку, дві фракції (це БПП і «Народний фронт») виступили із пропозицією призначення на цю посаду Найджела Брауна.

Сьогодні законодавство України не пояснює, яким чином має проходити голосування та чи інша кандидатура. Прописано чітко, що кандидатура має бути від парламенту. Тобто, той, хто набере 226 голосів і буде призначений аудитором.

В результаті голосування кандидатура від Антикорупційного комітету набрала 73 голоси, а кандидатура Наджела Брауна набрала 205 голосів. В результаті було зроблене рейтингове голосування, щоб визначитися за кого голосувати. Таким чином обрали Найджела Брауна, але під час голосування він отримав 214 голосів – не добрав. Відтак кандидатуру направили на доопрацювання.

Моя позиція така. Я голосував і за одного і за іншого. Це дозволено регламентом. Я вивчив їхні біографії – обидва кандидати достойні. Хто з них більш достойний – це питання до парламентської більшості. Найджел Браун був відрекомендований Всесвітньою асоціацією детективів.

Також колишній міністр внутрішньої безпеки США надав йому рекомендацію. Теж саме я можу сказати і про іншу кандидатуру. Я думаю, що відбулася маніпуляція з боку «анти корупціонерів», які не розібралися у ситуації і почали поливати брудом відому людину. Також вони заявили, що вона нікому не відома.

Вибачте, якщо кандидатура не відома пану Лещенку чи пану Шабуліну, то це не означає, що її не знає весь світ. Я сподіваюся, що наступного разу не буде поливання брудом і ми зможемо набрати 226 голосів за будь-яку кандидатуру. Аудитор має бути.

– Як так сталося, що голосування за Найджела Брауна не було у порядку денному і воно з’явилося лише у ранці. Чи мав місце цей факт?

– Розкрию маленький секрет. У БПП більше 140 депутатів. Тому у нас є такий орган, як експертна рада. Вранці відбулося голосування і більшістю експертної ради було прийнято рішення, що БПП висуне Найджела Брауна. Це кандидатура від парламенту. Це не заборонено.

– І тоді ви терміново поставили це на порядок денний?

– У порядку денному стоїть постанова про те, що треба обрати аудитора. Одну кандидатуру визначив комітет. Іншу кандидатуру запропонували дві парламентські фракції. Ніхто не забороняв визначити це десять кандидатур.

– Профільний комітет по боротьбі з корупцією мав слухати обох кандидатів?

– Ні. Ані у законодавстві, ані у регламенті НАБУ чи Верховної Ради такого не прописано.

– А з точки зору логіки процесу, чи потрібно було передбачити, щоб профільний комітет познайомився із цими кандидатами і заслухав їх виступи?

– Цей комітет є профільним виключно у розумінні пана Єгора Соболєва. Ніде не прописано, що аудитора має визначати Антикорупційний комітет. Є ще Комітет забезпечення правоохоронної діяльності. Чому не він профільний?

– Бо тут однокореневі слова. Там Антикорупційний комітет, а тут Національне антикорупційне бюро України. Чи це не очевидно?

– Немає жодної юридичної норми, яка б говорила, що цей комітет є профільним. Профільним тут є парламент.

– Тобто обидва комітети дублюють свою діяльність?

– Я ще раз кажу. Коли ми говоримо про питання НАБУ, про призначення аудитора, то прописаною нормою є голосування парламенту. І немає там розуміння профілю. Я, як Артюшенко Ігор, можу запропонувати свого аудитора для НАБУ. І ця кандидатура буде поставлена на голосування. Тут є трошки маніпуляції. Мені соромно, що так сталося і ми тепер смішно виглядаємо. Є дві поважні професійні людини, а ми займаємося полюванням на відьом.

– А чому не була винесена на голосування кандидатура Роберта Сторча?

– Була. Подивіться. Було Парубієм запропоноване рейтингове голосування. Ми так робили і у інших випадках.

– Віталій Шабунін з Центру протидії корупції говорить про те, що Найджел Браун працював одним із ключових управлінців у компанії, яка допомагала російським олігархам.

– Це не просто російські олігархи. Це опозиційні олігархи, які рятували від Путіна свій бізнес.

– Ну, Березовський спочатку зробив Путіна президентом, а вже потім став дисидентом…

– Давайте не будемо коментувати російських олігархів.

– Що буде далі?

– На наступному засіданні комітету

– Якого?

– Я так думаю, що Антикорупційного.  Знову ж таки, немає у регламенті цієї норми. Або треба міняти регламент. Можливо це вирішить проблему, яка є у нашому парламенті.

– Голова правління ГО «Центр протидії корупції» пан Шабунін також прокоментував нам цю ситуацію. Зокрема, він зазначив: «Те, що відбулося сьогодні ― плювок в очі усій дипломатії, особливо дипломатії США в Києві. Адміністрація Президента і Яценюк перейшли межу. Не можна просити геополітичної і фінансової допомоги, а потім так по-хамськи поступати. Тому я вже нічому не здивуюся. Це тонка грань, яка потім обертається у відсутність політичної допомоги, на яку ми як країна розраховуємо і заслужили, але яку в нас забирають такими діями». Як ви можете це прокоментувати?

– Публічно є біографія і подання на Найджела Брауна. Якби людина хотіла, то вона б ознайомилась. На сторінці мого колеги Володимира Ар’єва є усі документи Найджела Брауна. Те, що говорить Шабунін – це нонсенс. Роберт Сторч теж гідна людина, я за нього голосував. Не треба перекладати з хворої на здорову голову.

Є дві різні позиції – голосуйте за будь-яку. Не треба придумувати байки і розповідати їх.

– Пан Шабунін сказав, що парламент вирішив організувати конкурс і провів його. Тепер потрібно буде проводити повторний конкурс?

– Не обов’язково. Потрібно в залі визначитися із кандидатурою. Який буде механізм? Можна проводити слухання на різних комітетах, фракціях. Головне – прийняти постанову, яка набере 226 голосів. Із будь-яким прізвищем.

– А ви думаєте, що пана Брауна слухатиме комітет з правоохоронної діяльності?

– Я не виключаю, що його заслухають і в Антикорупційному комітеті, і в Комітеті забезпечення правоохоронної діяльності і різні фракції також захочуть з ним поспілкуватися.

Джерело: Громадське радіо

Ігор Артюшенко обговорив роботу НАЗК та е-декларування в ефірі телеканалу ZIK

Народний депутат, голова Запорізької територіальної організації партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» Ігор Артюшенко виступив в програмі «Перші про головне. Коментарі» на телеканалі ZIK.

Під час ефіру парламентар взяв участь у дискусії щодо голосування за призначення аудитора НАБУ.

«Є представник НАБУ і ми обираємо його від парламенту, і не комітети тут є визначальним фактором, а голосування депутатів Верховної Ради. І на жаль жоден з двох осіб не набрав потрібної кількості голосів. Скажу особисто за себе – я підтримав обох кандидатів. Тому що я впевнений, що нам необхідно обрати кандидатуру. Якщо людина не відома трьом антикорупціонерам в країні, то це не значить, що вона не відома світовій спільноті», – зауважив Ігор Артюшенко.

Також обговорили і роботу Національного агентства з питань запобігання корупції.

«Я вважаю, що робота НАЗК є заваленою. І це треба міняти та розбиратись з цією проблемою. Можливо потрібно замінити керівництво чи вносити зміни до законодавства. Але це потрібно вирішувати, тому що таке велике надбання, як е-декларації, на сьогодні відверто не працює, а є лише медійною площиною», – зазначив парламентар.

Щодо е-декларування – обговорили і перспективу перевірки «топ-посадовців» країни. Депутат висловив свою думку щодо цього питання.

«Якщо ми говоримо про корупцію, це питання стосується не тільки вищих ешелонів влади чи політики як такої. Хоча, звичайно, все це є і народ це бачить. Насправді, корупція у нас починається з дитячого садочка і в усіх сферах життя. А як з цим боротися? Це питання виховання, питання покарання та політичної люстрації. І дуже добре, що наші виборці знають про те, що було написано в деклараціях обраних ними депутатів», – резюмував Ігор Артюшенко.

 


Ігор Артюшенко не пропустив жодного пленарного засідання, – ГР «ЧЕСНО»

Журналісти громадського руху «ЧЕСНО» підрахували відвідуваність пленарних засідань Верховної Ради народними депутатами. Так, в 2016 році тільки 13 нардепів з 406 не пропустили жодного засідання. Серед них – голова Запорізької територіальної організації партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» Ігор Артюшенко.

Разом з Артюшенком лідерами відвідуваності засідань стали ще 6 депутатів від «Солідарності».

Жодного разу не з’явився на своєму робочому місці позафракційний депутат Сергій Клюєв.

«Наше законодавство побудоване таким чином, що навіть тим, хто ігнорує свою безпосередню роботу, держава платить зарплатню та виділяє кошти на необхідне забезпечення. На що вони йдуть – не знає ніхто, адже депутат не повинен звітувати про причину прогулів. От і виходить, що сьогодні прийняття важливих рішень для країни тримається виключно на свідомості та відповідальності народних обранців, яких, як ми бачимо, дуже часто бракує моїм коллегам», – прокоментував результати досліджень Ігор Артюшенко.

Ігор Артюшенко: «Безкарність більшості організаторів і учасників розгону запорізького Майдану два роки тому – це саботаж та бездіяльність обласної прокуратури»

Минає два роки з часу падіння режиму Януковича та перемоги Революції Гідності в Україні.

Про героїчні та трагічні події дворічної давнини у Запоріжжі, покарання організаторів і виконавців злочинів проти активістів, а також про нинішню політичну ситуацію, зокрема всередині парламентської коаліції, розповів лідер запорізького Майдану, народний депутат України та голова запорізької міської організації Партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» Ігор Артюшенко.

 

Цього тижня парламент змінив регламент своєї роботи, полегшивши можливість внесення правок до Конституції України. На Вашу думку, наскільки це наблизить процес «децентралізації»? Чи знайдеться для цього достатня кількість голосів у Раді?

 

Варто говорити про те, що наразі не можна змінювати Конституцію України. Адже зміни, які стосуються процесу децентралізації, тісно пов’язані з пунктами перехідних положень. Якщо ми приймемо зміни, то ми одночасно маємо прийняти і пункти, напрацьовані в результаті Мінських домовленостей, які спочатку мають бути виконані стороною-агресором.

Безперечно, виключно військовим шляхом конфлікт на Донбасі вирішити неможливо. Я не маю сумніву, що при потребі українські Герої можуть дійти до кордону з Росією, але що далі – наступати до Москви, Уралу або Махачкали? Адже ми пам’ятаємо минулий рік, коли російські «гради» атакували наших військових з території Російської Федерації… Тож наразі важко передбачити до якої межі необхідно наступати українській армії, щоб зупинити агресора.

Ми маємо визнати, що конфлікт можна вирішити лише комплексом заходів: військовим шляхом, шляхом політичних домовленостей та економічних санкцій проти держави-агресора.

Тому я вимушений виступати за Мінські домовленості, але приймати відповідні поправки до Конституції не можна доти, доки російська сторона не почне виконувати декларовані умови – припинити обстріли та вивести війська.

Разом з тим, ми маємо дотримуватись рамок законодавства і Регламенту, тому повинні були знайти вихід з цієї ситуації.

Тож ми дійсно змінили відповідний пункт Регламенту, правовим шляхом відтермінувавши голосування, але не змінивши при цьому жодної коми або крапки у самій Конституції, що нівелює всі крики щодо «конституційного перевороту», які лунають зі сторони окремих політиків.

Повторюю, ми зможемо прийняти відповідні зміни до Конституції лише тоді, коли російська сторона виконає свою частину домовленостей по звільненню окупованої частини Донбасу. В такому випадку в парламенті буде триста голосів для прийняття змін.

 

Як Ви ставитесь до так званого «особливого статусу» Донбасу, про який так багато говорять? Чи варто Україні йти на такий ризикований крок, який може мати далекосяжні наслідки для держави?

 

Подібні фейкові терміни виникають завдяки тому, що переважна кількість наших громадян не читають офіційні ресурси, а віддають перевагу джерелам у ЗМІ, які пояснюють ті чи інші факти, відстоюючи думку тієї чи іншої політичної сили. Або борючись за читацьку аудиторію перекручують факти, свідомо роблячи їх «скандальними».

Саме словосполучення «особливий статус» – це винятково надумана російська технологія, покликана дискредитувати українську владу і зменшити довіру до неї, тим самим розхитуючи ситуацію всередині держави. Адже Росія давно зрозуміла, що військовим шляхом Україну здолати не вийде.

Насправді ні про який «особливий статус» не йде мова. Мова йде про «особливості місцевого самоврядування» на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей, які регулюються окремим законом, поправки в який можна внести в будь-який момент. В самих змінах до Конституції немає жодного слова про те, як саме регулюватимуться «особливості місцевого самоврядування».

Але деяким політикам, ура-патріотам та російській п’ятій колоні вигідно нівелювати довіру до української влади за допомогою підміни понять і поширення дезінформації.

Самі ж зміни до Конституції, як я вже зазначав, пропонують лише реалізацію мирного плану. Реалізація «особливостей місцевого самоврядування» можлива лише виключно у випадку виконання російською стороною ряду вимог, серед яких відведення важкого озброєння, відновлення контролю над українським кордоном, повернення українських законів та української влади на окуповані нині території, повернення заручників, притягнення до відповідальності терористів, які скоїли тяжкі злочини та, врешті-решт, проведення на тій території виборів за участі виключно українських політичних партій.

Лише за таких умов можливо буде говорити про «особливості місцевого самоврядування». А доки російська сторона не виконає ці пункти – ні про які зміни не може бути й мови.

 

Чи поділяєте Ви думку окремих політиків та експертів про те, що замість «особливого статусу» нині окупованих територій варто було б навпаки, посилити ставлення до ОРДЛО, включно зі створенням там певної «фільтраційної зони»?

 

Так, я жорстко ставлюсь до тих, хто порушував українське законодавство, стріляв в українських громадян, на руках кого тяжкі злочини, зокрема смерті українських військових та мирних жителів. Звісно, такі люди мають понести суворе покарання.

Але хочеться спитати в ура-патріотів, які говорять про більш жорстокі заходи та створення «фільтраційних зон» на окупованих нині територіях, про те, як вони спочатку пропонують повернути ці території під український прапор?

 

Що, на Вашу думку, стоїть за останніми заявами прем’єр-міністра Арсенія Яценюка щодо корупції у вищих ешелонах влади? Чи може це свідчити про непереборні протиріччя в існуючій «де-юре» коаліції?

 

Ні для кого не є секретом той факт, що криза у відносинах між гілками влади дійсно існує. Існує криза між парламентом і урядом, між президентською гілкою влади та прем’єром. Криза існує через популізм, через важку ситуацію в країні та через повільний плин реформ.

І корупція дійсно існує. Існує не лише в найвищих ешелонах влади і взагалі не лише у владних структурах. Адже питання корупції лежить не тільки в площині законодавчій, а й у площині менталітету нашого суспільства, представники якого не завжди хочуть діяти по закону, натомість намагаючись вирішити свої питання за допомогою грошей.

Тож питання не тільки в одному чиновнику, який краде тисячі, питання і у тисячах людей, які платять сотні гривень, щоб уникнути штрафів або прискорити вирішення власних проблем.

Інше питання: як продуктивно боротись із корупцією?

За 2015 рік напрацьована потужна законодавча база і де-юре створені такі органи як НАБУ, Національне бюро розслідувань, Національне агентство з питань запобігання корупції та інші структури. Питання в тому, що окрім НАБУ інші структури де-факто ще не запущені.

З одного боку можна говорити про гальмування і затягування процесу, з іншого ми розуміємо, що проведення конкурсів, відбір кадрів та розробка механізмів потребують часу.

Я покладаю великі сподівання на 2016 рік. Усі ці структури мають запрацювати і показати результат саме в нинішньому році.

Разом з тим ми маємо реформу в прокуратурі і бачимо, як вже звільнені сотні прокурорів. Ми бачимо як проходить переатестація всіх працівників Національної поліції. Нині десять тисяч суддів мають також пройти переатестацію, основним пунктом якої буде перевірка відповідності рівня доходу рівню витрат.

Разом з тим маємо потужний саботаж та протидію, адже прокурори, судді та силовики не останні люди в цьому суспільстві і вони, маючи свій вплив і зв’язки, зазвичай не мають бажання розлучатись із нагрітими місцями.

Якщо говорити про Запоріжжя – то і тут ми бачимо явний саботаж по лінії обласної прокуратури та Національної поліції.

Зрештою, якщо дивитись на подібні реформи та на те, як тяжко вони просувались у європейських державах, наприклад у Польщі, то варто звернути увагу на те, що в цій країні реформування тривало п’ять років і проходило дуже болісно. Лише за п’ять років реформ Польщі вдалось вийти з кризи і побачити позитивні результати. До того ж в роки проведення реформ у Польщі не було війни.

Повторюсь, в 2015 році ми законодавчо підготували зміни і їх повноцінне втілення, це лише питання часу. Впевнений, що 2016 рік і стане роком змін. Вірю, що ми досягнемо результату, адже наразі не маємо іншого вибору, маючи колосальний запит на зміни у суспільстві.

 

Який ступінь нерозуміння між партнерами в коаліції? За таких умов, чи існує ймовірність дострокових парламентських виборів, і якщо «так», то коли вони можуть відбутись?

 

Наразі коаліція домовляється про встановлення правил гри і доопрацювання коаліційної угоди, бо за півтора роки змінилась економічна, політична та військова ситуація в країні. Якщо коаліції вдасться прийти до консенсусу, то, звісно, нинішнє скликання парламенту продовжить роботу. Якщо ж не вдасться напрацювати спільні правила гри та домовитись про відповідальність за спільні результати, то, вірогідно, позачергові вибори відбудуться.

Як голова Запорізької міської організації Партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» я впевнений, що у випадку виборів ми покажемо гарний результат, адже місцеві вибори засвідчили, що наша політична сила електорально об’єднує всю територію України.

Інше питання – наскільки доцільно взагалі проводити парламентські вибори, адже це чергова витрата великої кількості бюджетних коштів та, зрештою, кардинально нічого не змінить.

Бо виходячи з соціологічних досліджень розстановка сил в новому парламенті майже не зміниться. Звичайно, в складі якоїсь фракції виявиться на декілька депутатів менше, а в складі іншої – на декілька більше, але загальної картини це не поміняє.

Тож, гадаю, вирішення проблеми не в перевиборах, а в напрацюванні спільних правил гри та налагодженні діалогу вже сьогодні.

 

Як стало відомо, 16 лютого прем’єр Арсеній Яценюк буде звітувати перед Верховною Радою. Чого очікують від розмови з прем’єром у «Блоці Петра Порошенка», і які запитання до Яценюка є у пропрезидентської політичної сили?

 

Я не можу відповідати за всю пропрезидентську силу, адже не є її лідером. Натомість я можу відповісти на запитання – які у мене є питання до Яценюка?

Серед цих питань – швидкість проведення реформ, яка явно не відповідає виклику суспільства. Та й зрештою хотілось би бачити чіткий графік проведення реформ з конкретними термінами.

Також хотілось би щоб Прем’єр-міністр прокоментував постійні звинувачення в корупції як на місцях, так і в центрі.

Як у депутата Верховної Ради в мене є запитання щодо бюджету на 2016 рік. Зокрема чому проект бюджету був поданий до парламенту безпосередньо перед новим роком, в той час як має бути поданий ще у вересні, що фактично не дало можливості детально проаналізувати бюджет.

І тому депутатів поставили перед вибором – бути популістами і не голосувати за нинішній бюджет, лишивши країну без нього, або проголосувати виключно для того, щоб прийняти, а потім в ручному режимі, протягом року займатись внесенням необхідних поправок.

Відповідальність за це лежить саме на уряді, адже саме він готує і подає на розгляд Верховної Ради державний бюджет.

Загалом запитань багато, сподіваюсь, будуть і відповіді.

 

Дедалі частіше говорять про швидку відставку діючого Кабінету Міністрів. На Вашу думку, наскільки ймовірні такі прогнози?

 

Я є одним з небагатьох народних депутатів, які поставили свій підпис вимагаючи відставки уряду. Зокрема мій підпис стоїть в документі другим.

Така моя позиція викликана вищезгаданими питаннями, які лишаються без відповіді.

І я вважаю неприпустимим підхід нинішнього Прем’єр-міністра, який шантажує парламент стверджуючи, що у випадку його відставки Народний фронт вийде з коаліції і тим самим розвалить її.

Буде відставка чи ні – це питання можливості напрацювання спільних правил гри і доопрацювання спільної коаліційної угоди. Тут не стоїть питання прізвища Яценюка, питання в якості і термінах роботи. Чого наразі значною мірою бракує, як і звіту уряду за минулий рік, а значить і плану на наступний.

 

Які політсили можуть сформувати новий Кабмін?

 

Звичайно дане питання лежить в площині напрацювання спільної коаліційної угоди і тих політичних сил, які будуть входити до коаліції.

Разом з тим, в коаліції точно не буде тих політичних сил, депутати від яких голосували за «диктаторські закони» 16 січня. Це є принциповий пункт, прописаний у коаліційній угоді і він є незмінним.

Якщо говорити про конкретні прізвища, які сформують уряд, то я, звісно, хотів би і особисто буду наполягати на тому, щоб призначення на посади відбувались не за якимись партійними квотами, а за такими ознаками як професіоналізм та незаплямована репутація. Питання прізвищ є для мене другорядним.

 

Ви були одним з лідерів Євромайдану у Запоріжжі. Днями минуло два роки з моменту кривавого розгону запорізького Майдану. Що більш за все Вам запам’яталось із подій тих днів?

 

Запорізький Майдан був наймасовішим на південному сході України і одним з найбільш масових в державі загалом, про що не раз згадували центральні ЗМІ. Переважна більшість запоріжців вийшли на Майдан не стільки через питання євроінтеграції, скільки через питання кричущої корупції в органах місцевої влади та силових структурах, через доведення Запоріжжя до комунального колапсу та інших негативних факторів правління режиму Януковича з його «смотрящім» в нашому регіоні.

Сам факт потужного протесту запоріжців це вже один з найяскравіших і найприємніших спогадів часів Революції Гідності.

Разом з тим, особисто мені запам’яталась дата, про яку переважна кількість ЗМІ забуває. Всі роблять акцент на героїчному і одночасно трагічному дні кривавого розгону Майдану 26 січня, коли відбувся наймасовіший мітинг і найзатятіший опір режиму в Запоріжжі.

Разом з тим, по справжньому доленосним був наступний день – 27 січня.

Завданням минулої влади був терор, який вона реалізувала через розгін, залякування і подавлення протесту. Партія регіонів мала на меті грубою силою змусити людей не виходити на вулицю і свідченням тому служить кількість побитих і затриманих у вечір розгону.

Але їм це не вдалося. І це стало зрозумілим в той переломний день – 27 січня, коли після кривавого розгону протесту стало ясно, що в Запоріжжі є люди, яких не злякати побиттям або в’язницею. Вони все одно вийдуть і відстоюватимуть правду.

Саме тоді, 27 числа вийшли декілька сотень людей, які показали свою незламність.

Звичайно, була велика напруга, адже 27 числа я знав, що мене оголошено в розшук, багато активістів покинули Запоріжжя і коли я йшов на площу в той вечір, я розумів, що додому я сьогодні вже не повернуся. Була зрозуміла логіка тієї влади і саме тому важливо було вийти і показати силу духу. Показати, що ми не боїмось і нас не зламати.

Запам’ятався той недовгий мітинг, який відбувся перед лавами правоохоронців, які гриміли щитами, «тітушки» у дворах і завзяте виконання активістами Гімну України.

Зрештою як я і передбачав, додому я вже не потрапив, замість цього мене «чекав» ізолятор.

 

Два роки потому після згаданих подій влада у Запоріжжі належить ставленикам Ахметова. На Вашу думку, чого не вистачає місту, щоб не допустити реваншу «регіоналів»?

 

До 2004 року наше місто вважалось «червоним», адже переважна більшість виборних та призначених посад займали комуністи або вихідці з партійної школи.

Після 2004 року наш регіон вважався «біло-синім», «регіоналівським». І це ще раз підтверджує унікальність запорізького Майдану, який був найбільшим на південному сході, хоча зародився в індустріальному місті, яке електорально належало «регіоналам».

Чого лише вартий той факт, що Янукович булаву на своє президентство отримував на острові Хортиця, не в Донецьку, не в Луганську, а в Запоріжжі.

Якщо проаналізувати місцеві вибори 2010 року, то 70 відсотків отримали ті ж «регіонали», 15 відсотків – комуністи і лише невелику частку становили представники інших політичних сил.

Що ж ми бачимо зараз? Якщо ми ділимо все на біле та на чорне, то звісно, мером став Володимир Буряк, афілійований Опозиційним блоком. Але давайте подивимось які результати показали ті ж «регіонали», які вважають себе правонаступниками Партії Регіонів? Лише третину місць в Запорізькій міській раді.

Разом з тим близько половини депутатського корпусу склали представники демократичних сил.

Можемо говорити про те, що зима 2013-2014 року дійсно змінила нас, хоча, звісно, змінила не всіх. Адже ті громадяни, які виступали проти Майдану, навряд чи змінили свою думку в нинішніх умовах, тож є над чим працювати.

Також, на позаминулих виборах до парламенту на всіх міських округах перемогли представники Партії регіонів, на нинішніх виборах – на трьох округах перемогли представники пропрезидентської політичної сили і лише в одному окрузі перемогу отримав «вічний керівник Шевченківського району».

Тож якщо ми говоримо про тенденції, то в цілому вони достатньо позитивні.

 

Чи не здається Вам, що перемога Володимира Буряка на виборах мера Запоріжжя, і в цілому низька явка виборців на нещодавніх виборах свідчать про апатію найбільш активної та проукраїнської частини електорату в умовах, коли обіцяні новою владою реформи не призвели до покращення життя людей?

 

Маємо розуміти, що представники промислових гігантів, до яких належить Володимир Буряк, мають набагато більший фінансовий ресурс і мобілізуючий чинник серед працівників.

Свій потужний фінансовий ресурс вони використали на колосальну кількість зовнішньої реклами, а також на ту верству населення, яка потенційно була в їхньому електоральному полі.

Перемога нинішнього міського голови відбулась завдяки змобілізованим робітникам металургійного підприємства і людей похилого віку, які відвідували «благодійні обіди».

Ставка на старше покоління була вдалою, адже старі люди звикли ходити на вибори як на свято і є достатньо організованими виборцями.

В той же час ми спостерігаємо погану змобілізованість проукраїнського, проєвропейського виборця, до якого належить здебільшого молодь.

Саме це є основним завданням – робота з молоддю, яка флегматично ставиться до виборчого процесу, хоча здебільшого має патріотичні почуття та поділяє демократичні цінності.

Щодо швидкості реформування – я жодним чином не виправдовую уряд і вважаю, що реформи дійсно можна проводити швидше, як я вже, власне, і зазначав вище.

 

Однією з причин, що не сприяють підвищенню рівня підтримки влади, є той факт, що не понесли заслуженого покарання представники режиму Януковича. Чи згодні Ви з таким твердженням?

 

Звісно ж я згоден із цим твердженням. Ті люди, які стояли на Майдані – були найбільше зацікавлені у відновленні справедливості і покаранні усіх винних. Винних у корупції, у насильстві проти людей, зрештою винних у злочинному розгоні студентів, розстрілі Небесної сотні та інших неприпустимих злочинах.

На сьогоднішній день питання безкарності багатьох винних у всіх цих злочинах – обурює громадян. Та разом з тим, не можна казати, що в цьому напрямку нічого не зроблено.

Так, найбільш одіозні чиновники втекли з країни і перебувають в розшуку. На частину з них накладено міжнародні санкції. І я сподіваюсь, що в подальшому і вкрадені активи будуть повернені.

Якщо говорити про головних винуватців злочинів у Запоріжжі, то один – екс-голова ЗОДА – застрелився, другий, екс-голова обласної ради – отримав умовний термін, але справа триває бо прокуратура опротестувала вирок суду на більш жорсткий. Екс-мер Запоріжжя Олександр Сін був підданий політичній люстрації і наразі, коли триває аудит комунальних підприємств, я вірю, що по їх результату проти Сіна будуть відкриті кримінальні провадження.

Щодо силовиків, екс-голова запорізького ГУ МВС перебуває в розшуку, а керівний склад обласного і міського УМВС люстрований.

Але разом з тим ми стикаємось із саботажем, зокрема зі сторони нинішнього керівника обласної прокуратури. Прокурор Олександр Шацький особисто заявляв про притягнення до відповідальності всіх винних, але ані «тітушки», ані їх керівники – кримінальні авторитети – наразі не покарані, а справи навіть не відкриті. Тому я вже рік вимагаю звільнення обласного прокурора, адже бачу, що робота не ведеться.

Бачимо і саботаж зі сторони суддів, які випускають винних.

Проблема в тому, що людина сприймає владу цілісно, як таку. Але ж є різні гілки влади, зокрема судова і ми не можемо диктувати рішення судам. Натомість ми можемо законодавчо змінювати систему, що і робимо наразі, запроваджуючи переатестацію суддів.

 

Повертаючись до тематики російської агресії, хотілося б попросити Вас дати прогноз щодо того, чи можлива реінтеграція Криму та Донбасу, і в які терміни?

 

У вирішенні питання Донбасу ми маємо наразі конкретну мету – змусити Росію виконувати умови Мінських домовленостей. Адже як я вже зазначав – виключно військовим шляхом конфлікт вирішити неможливо.

Якщо вести мову про окупований Крим, то я впевнений, що завдяки вдалому проведенню реформ, євроінтеграції, а також тиску на Росію зі сторони світової спільноти ситуація в Україні значною мірою зміниться. І тоді, коли середня пенсія в нашій державі стане 200 євро, мешканці Криму самі зрозуміють, в якій державі вони хочуть жити.

Зрештою за останні місяці ми вже спостерігаємо невдоволення мешканців півострову, які в 2014 році радісно йшли на фейковий «референдум». Варто сказати, що в «русском мірє» холодильник нині перемагає телевізор, а все інше залежить від того, як швидко ми зможемо вивести Україну до гідного рівня життя.

 

Що слід зробити Україні для того, щоб країна відновила свою територіальну цілісність? Яких кроків необхідно вжити в економічній, інформаційній, гуманітарній та, можливо, військовій сфері?

 

Тиск міжнародної спільноти на Російську Федерацію має відіграти тут ключову роль. Але разом з тим ми маємо розуміти, що жоден іноземний солдат не стане гинути за Україну, ми самі маємо будувати свою армію і зміцнювати власну економіку, реалізовуючи реформи і показуючи позитивні тенденції європейській спільноті.

Ми домоглися значної переорієнтації ринків збуту товарів, зуміли зістрибнути з «газової голки» Росії і збільшити частку наших продуктів на ринок Євросоюзу в кілька разів. Це були кроки, які ми були вимушені зробити через агресію північного сусіда.

Нині все залежить від нас і я впевнений, що результати роботи не за горами.

 

 

Парламентар вимагає від силовиків повідомити про хід розслідувань масштабних корупційних схем в Україні, озвучених Саакашвілі

Народний депутат України Ігор Артюшенко надіслав директору НАБУ, а також очільникам силових структур держави депутатський запит з вимогою повідомити про стан розслідування масштабних корупційних схем в Україні, озвучених Міхеїлом Саакашвілі на антикорупційному форумі в Одесі.

«За словами голови Одеської облдержадміністрації, через корупційні схеми Україна щороку не отримує близько 5 мільярдів доларів, а державні підприємства втрачають близько 120 мільярдів гривень у вигляді втраченої вигоди або прибутку. Серед названих прізвищ фігурують як державні посадовці та політики, так і відомі українські олігархи», – йдеться у запиті парламентаря.

Для прикладу, Саакашвілі зазначив, що учасниками корупційних схем, що здійснюються на державному підприємстві «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», є політик і підприємець Давид Жванія, народний депутат України від політичної партії «Народний фронт» Микола Мартиненко, президент державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Юрій Недашковський, генеральний директор державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» Олександр Сорокін і Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк.

За словами парламентаря, такі гучні заяви від високого посадовця просто не можуть лишатись поза увагою правоохоронців.

Ігор Артюшенко звертає увагу на те, що, за словами голови Одеської ОДА, до побудови масштабних корупційних схем в Україні причетні відомі олігархи – Ігор Коломойський, Рінат Ахметов та Дмитро Фірташ.

Тож парламентар закликав адресатів запиту повідомити чи зареєстровані відповідні кримінальні провадження по зазначеним Саакашвілі фактам і в якому стані знаходяться розслідування.

Разом з тим, у випадку відсутності відповідних кримінальних проваджень, парламентар вимагає пояснити відповідні причини зволікання.

12

Парламентар застеріг міського голову від скандального призначення Олександра Черепахи на посаду керівника КП «Управління капітального будівництва»

У зв’язку з появою у ЗМІ інформації щодо ймовірного скандального призначення Олександра Черепахи на посаду керівника КП «Управління капітального будівництва», народний депутат України Ігор Артюшенко надіслав запорізькому меру Олександру Сіну відповідне депутатське звернення, звертаючи увагу на неприпустимість подібного кроку.

Ігор Артюшенко звертає увагу на те, що відповідно до Закону України «Про очищення влади», Олександр Черепаха не має права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, оскільки під час правління режиму Януковича майже чотири роки обіймав керівні посади у органах прокуратури.

«Зазначені обставини хоч і не перешкоджають працювати на посадах керівників комунальних підприємств, проте з моральної точки зору унеможливлюють призначення на відповідну посаду особи, яка своєю тривалою роботою в злочинній системі повністю скомпрометувала власну ділову репутацію», – йдеться у документі.

Народний депутат наголошує на тому, що в часи правління Януковича, Олександр Черепаха мав стрімке просування по службі в органах прокуратури завдяки лояльності та вірному служінню злочинному режиму, зокрема покриванню корупційних схем.

Також парламентар вважає абсурдною подібне призначення хоча б тому, що дане КП, виконуючи функції замовника виконкому Запорізької міськради по будівництву об’єктів, отримує кошти для виконання повноважень з місцевого бюджету.

У зверненні парламентар закликає міського голову утриматись від призначення Олександра Черепахи на посаду керівника КП «Управління комунального будівництва», а також надати інформацію щодо інших кандидатур, які наразі розглядаються мером.

Черепаха