Публікації

День Конституції.

«Зміни до Конституції приведуть Україну до європейського, демократичного, процвітаючого майбутнього»

Сьогодні, 23 червня, в Запоріжжі біля бюсту Тараса Шевченка відбулись урочистості, присвячені Дню Конституції України.

В урочистому заході взяв участь народний депутат України Ігор Артюшенко, заступник голови ЗОДА Зінаїда Бойко, представники обласної та міської влади Запоріжжя, а також військові та волонтери.

Мітинг зібрав і представників Запорізької міської організації партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» та просто небайдужих запоріжців.

Перед присутніми виступили дитячі творчі колективи, які виконували патріотичні пісні.

Також учасники заходу вшанували військових, що загинули обороняючи територіальну цілісність України, хвилиною мовчання.

«Ми маємо славну традицію законотворчості, адже як відомо конституція Пилипа Орлика була першою у світі. Нині, відзначаючи річницю прийнятої у 1996 році Конституції, ми як ніколи раніше розуміємо, що вона потребує змін. Ці зміни мають призвести до децентралізації нашої держави, а як наслідок до її фінансового процвітання. Ці зміни до Конституції приведуть Україну до європейського, демократичного, процвітаючого майбутнього», – зазначив Ігор Артюшенко.

Після завершення заходу парламентар та інші учасники заходу поклали квіти до погруддя великого Кобзаря.

DSC_0706

igor-artyushenko-polityka

Ігор Артюшенко: «Безкарність більшості організаторів і учасників розгону запорізького Майдану два роки тому – це саботаж та бездіяльність обласної прокуратури»

Минає два роки з часу падіння режиму Януковича та перемоги Революції Гідності в Україні.

Про героїчні та трагічні події дворічної давнини у Запоріжжі, покарання організаторів і виконавців злочинів проти активістів, а також про нинішню політичну ситуацію, зокрема всередині парламентської коаліції, розповів лідер запорізького Майдану, народний депутат України та голова запорізької міської організації Партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» Ігор Артюшенко.

 

Цього тижня парламент змінив регламент своєї роботи, полегшивши можливість внесення правок до Конституції України. На Вашу думку, наскільки це наблизить процес «децентралізації»? Чи знайдеться для цього достатня кількість голосів у Раді?

 

Варто говорити про те, що наразі не можна змінювати Конституцію України. Адже зміни, які стосуються процесу децентралізації, тісно пов’язані з пунктами перехідних положень. Якщо ми приймемо зміни, то ми одночасно маємо прийняти і пункти, напрацьовані в результаті Мінських домовленостей, які спочатку мають бути виконані стороною-агресором.

Безперечно, виключно військовим шляхом конфлікт на Донбасі вирішити неможливо. Я не маю сумніву, що при потребі українські Герої можуть дійти до кордону з Росією, але що далі – наступати до Москви, Уралу або Махачкали? Адже ми пам’ятаємо минулий рік, коли російські «гради» атакували наших військових з території Російської Федерації… Тож наразі важко передбачити до якої межі необхідно наступати українській армії, щоб зупинити агресора.

Ми маємо визнати, що конфлікт можна вирішити лише комплексом заходів: військовим шляхом, шляхом політичних домовленостей та економічних санкцій проти держави-агресора.

Тому я вимушений виступати за Мінські домовленості, але приймати відповідні поправки до Конституції не можна доти, доки російська сторона не почне виконувати декларовані умови – припинити обстріли та вивести війська.

Разом з тим, ми маємо дотримуватись рамок законодавства і Регламенту, тому повинні були знайти вихід з цієї ситуації.

Тож ми дійсно змінили відповідний пункт Регламенту, правовим шляхом відтермінувавши голосування, але не змінивши при цьому жодної коми або крапки у самій Конституції, що нівелює всі крики щодо «конституційного перевороту», які лунають зі сторони окремих політиків.

Повторюю, ми зможемо прийняти відповідні зміни до Конституції лише тоді, коли російська сторона виконає свою частину домовленостей по звільненню окупованої частини Донбасу. В такому випадку в парламенті буде триста голосів для прийняття змін.

 

Як Ви ставитесь до так званого «особливого статусу» Донбасу, про який так багато говорять? Чи варто Україні йти на такий ризикований крок, який може мати далекосяжні наслідки для держави?

 

Подібні фейкові терміни виникають завдяки тому, що переважна кількість наших громадян не читають офіційні ресурси, а віддають перевагу джерелам у ЗМІ, які пояснюють ті чи інші факти, відстоюючи думку тієї чи іншої політичної сили. Або борючись за читацьку аудиторію перекручують факти, свідомо роблячи їх «скандальними».

Саме словосполучення «особливий статус» – це винятково надумана російська технологія, покликана дискредитувати українську владу і зменшити довіру до неї, тим самим розхитуючи ситуацію всередині держави. Адже Росія давно зрозуміла, що військовим шляхом Україну здолати не вийде.

Насправді ні про який «особливий статус» не йде мова. Мова йде про «особливості місцевого самоврядування» на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей, які регулюються окремим законом, поправки в який можна внести в будь-який момент. В самих змінах до Конституції немає жодного слова про те, як саме регулюватимуться «особливості місцевого самоврядування».

Але деяким політикам, ура-патріотам та російській п’ятій колоні вигідно нівелювати довіру до української влади за допомогою підміни понять і поширення дезінформації.

Самі ж зміни до Конституції, як я вже зазначав, пропонують лише реалізацію мирного плану. Реалізація «особливостей місцевого самоврядування» можлива лише виключно у випадку виконання російською стороною ряду вимог, серед яких відведення важкого озброєння, відновлення контролю над українським кордоном, повернення українських законів та української влади на окуповані нині території, повернення заручників, притягнення до відповідальності терористів, які скоїли тяжкі злочини та, врешті-решт, проведення на тій території виборів за участі виключно українських політичних партій.

Лише за таких умов можливо буде говорити про «особливості місцевого самоврядування». А доки російська сторона не виконає ці пункти – ні про які зміни не може бути й мови.

 

Чи поділяєте Ви думку окремих політиків та експертів про те, що замість «особливого статусу» нині окупованих територій варто було б навпаки, посилити ставлення до ОРДЛО, включно зі створенням там певної «фільтраційної зони»?

 

Так, я жорстко ставлюсь до тих, хто порушував українське законодавство, стріляв в українських громадян, на руках кого тяжкі злочини, зокрема смерті українських військових та мирних жителів. Звісно, такі люди мають понести суворе покарання.

Але хочеться спитати в ура-патріотів, які говорять про більш жорстокі заходи та створення «фільтраційних зон» на окупованих нині територіях, про те, як вони спочатку пропонують повернути ці території під український прапор?

 

Що, на Вашу думку, стоїть за останніми заявами прем’єр-міністра Арсенія Яценюка щодо корупції у вищих ешелонах влади? Чи може це свідчити про непереборні протиріччя в існуючій «де-юре» коаліції?

 

Ні для кого не є секретом той факт, що криза у відносинах між гілками влади дійсно існує. Існує криза між парламентом і урядом, між президентською гілкою влади та прем’єром. Криза існує через популізм, через важку ситуацію в країні та через повільний плин реформ.

І корупція дійсно існує. Існує не лише в найвищих ешелонах влади і взагалі не лише у владних структурах. Адже питання корупції лежить не тільки в площині законодавчій, а й у площині менталітету нашого суспільства, представники якого не завжди хочуть діяти по закону, натомість намагаючись вирішити свої питання за допомогою грошей.

Тож питання не тільки в одному чиновнику, який краде тисячі, питання і у тисячах людей, які платять сотні гривень, щоб уникнути штрафів або прискорити вирішення власних проблем.

Інше питання: як продуктивно боротись із корупцією?

За 2015 рік напрацьована потужна законодавча база і де-юре створені такі органи як НАБУ, Національне бюро розслідувань, Національне агентство з питань запобігання корупції та інші структури. Питання в тому, що окрім НАБУ інші структури де-факто ще не запущені.

З одного боку можна говорити про гальмування і затягування процесу, з іншого ми розуміємо, що проведення конкурсів, відбір кадрів та розробка механізмів потребують часу.

Я покладаю великі сподівання на 2016 рік. Усі ці структури мають запрацювати і показати результат саме в нинішньому році.

Разом з тим ми маємо реформу в прокуратурі і бачимо, як вже звільнені сотні прокурорів. Ми бачимо як проходить переатестація всіх працівників Національної поліції. Нині десять тисяч суддів мають також пройти переатестацію, основним пунктом якої буде перевірка відповідності рівня доходу рівню витрат.

Разом з тим маємо потужний саботаж та протидію, адже прокурори, судді та силовики не останні люди в цьому суспільстві і вони, маючи свій вплив і зв’язки, зазвичай не мають бажання розлучатись із нагрітими місцями.

Якщо говорити про Запоріжжя – то і тут ми бачимо явний саботаж по лінії обласної прокуратури та Національної поліції.

Зрештою, якщо дивитись на подібні реформи та на те, як тяжко вони просувались у європейських державах, наприклад у Польщі, то варто звернути увагу на те, що в цій країні реформування тривало п’ять років і проходило дуже болісно. Лише за п’ять років реформ Польщі вдалось вийти з кризи і побачити позитивні результати. До того ж в роки проведення реформ у Польщі не було війни.

Повторюсь, в 2015 році ми законодавчо підготували зміни і їх повноцінне втілення, це лише питання часу. Впевнений, що 2016 рік і стане роком змін. Вірю, що ми досягнемо результату, адже наразі не маємо іншого вибору, маючи колосальний запит на зміни у суспільстві.

 

Який ступінь нерозуміння між партнерами в коаліції? За таких умов, чи існує ймовірність дострокових парламентських виборів, і якщо «так», то коли вони можуть відбутись?

 

Наразі коаліція домовляється про встановлення правил гри і доопрацювання коаліційної угоди, бо за півтора роки змінилась економічна, політична та військова ситуація в країні. Якщо коаліції вдасться прийти до консенсусу, то, звісно, нинішнє скликання парламенту продовжить роботу. Якщо ж не вдасться напрацювати спільні правила гри та домовитись про відповідальність за спільні результати, то, вірогідно, позачергові вибори відбудуться.

Як голова Запорізької міської організації Партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» я впевнений, що у випадку виборів ми покажемо гарний результат, адже місцеві вибори засвідчили, що наша політична сила електорально об’єднує всю територію України.

Інше питання – наскільки доцільно взагалі проводити парламентські вибори, адже це чергова витрата великої кількості бюджетних коштів та, зрештою, кардинально нічого не змінить.

Бо виходячи з соціологічних досліджень розстановка сил в новому парламенті майже не зміниться. Звичайно, в складі якоїсь фракції виявиться на декілька депутатів менше, а в складі іншої – на декілька більше, але загальної картини це не поміняє.

Тож, гадаю, вирішення проблеми не в перевиборах, а в напрацюванні спільних правил гри та налагодженні діалогу вже сьогодні.

 

Як стало відомо, 16 лютого прем’єр Арсеній Яценюк буде звітувати перед Верховною Радою. Чого очікують від розмови з прем’єром у «Блоці Петра Порошенка», і які запитання до Яценюка є у пропрезидентської політичної сили?

 

Я не можу відповідати за всю пропрезидентську силу, адже не є її лідером. Натомість я можу відповісти на запитання – які у мене є питання до Яценюка?

Серед цих питань – швидкість проведення реформ, яка явно не відповідає виклику суспільства. Та й зрештою хотілось би бачити чіткий графік проведення реформ з конкретними термінами.

Також хотілось би щоб Прем’єр-міністр прокоментував постійні звинувачення в корупції як на місцях, так і в центрі.

Як у депутата Верховної Ради в мене є запитання щодо бюджету на 2016 рік. Зокрема чому проект бюджету був поданий до парламенту безпосередньо перед новим роком, в той час як має бути поданий ще у вересні, що фактично не дало можливості детально проаналізувати бюджет.

І тому депутатів поставили перед вибором – бути популістами і не голосувати за нинішній бюджет, лишивши країну без нього, або проголосувати виключно для того, щоб прийняти, а потім в ручному режимі, протягом року займатись внесенням необхідних поправок.

Відповідальність за це лежить саме на уряді, адже саме він готує і подає на розгляд Верховної Ради державний бюджет.

Загалом запитань багато, сподіваюсь, будуть і відповіді.

 

Дедалі частіше говорять про швидку відставку діючого Кабінету Міністрів. На Вашу думку, наскільки ймовірні такі прогнози?

 

Я є одним з небагатьох народних депутатів, які поставили свій підпис вимагаючи відставки уряду. Зокрема мій підпис стоїть в документі другим.

Така моя позиція викликана вищезгаданими питаннями, які лишаються без відповіді.

І я вважаю неприпустимим підхід нинішнього Прем’єр-міністра, який шантажує парламент стверджуючи, що у випадку його відставки Народний фронт вийде з коаліції і тим самим розвалить її.

Буде відставка чи ні – це питання можливості напрацювання спільних правил гри і доопрацювання спільної коаліційної угоди. Тут не стоїть питання прізвища Яценюка, питання в якості і термінах роботи. Чого наразі значною мірою бракує, як і звіту уряду за минулий рік, а значить і плану на наступний.

 

Які політсили можуть сформувати новий Кабмін?

 

Звичайно дане питання лежить в площині напрацювання спільної коаліційної угоди і тих політичних сил, які будуть входити до коаліції.

Разом з тим, в коаліції точно не буде тих політичних сил, депутати від яких голосували за «диктаторські закони» 16 січня. Це є принциповий пункт, прописаний у коаліційній угоді і він є незмінним.

Якщо говорити про конкретні прізвища, які сформують уряд, то я, звісно, хотів би і особисто буду наполягати на тому, щоб призначення на посади відбувались не за якимись партійними квотами, а за такими ознаками як професіоналізм та незаплямована репутація. Питання прізвищ є для мене другорядним.

 

Ви були одним з лідерів Євромайдану у Запоріжжі. Днями минуло два роки з моменту кривавого розгону запорізького Майдану. Що більш за все Вам запам’яталось із подій тих днів?

 

Запорізький Майдан був наймасовішим на південному сході України і одним з найбільш масових в державі загалом, про що не раз згадували центральні ЗМІ. Переважна більшість запоріжців вийшли на Майдан не стільки через питання євроінтеграції, скільки через питання кричущої корупції в органах місцевої влади та силових структурах, через доведення Запоріжжя до комунального колапсу та інших негативних факторів правління режиму Януковича з його «смотрящім» в нашому регіоні.

Сам факт потужного протесту запоріжців це вже один з найяскравіших і найприємніших спогадів часів Революції Гідності.

Разом з тим, особисто мені запам’яталась дата, про яку переважна кількість ЗМІ забуває. Всі роблять акцент на героїчному і одночасно трагічному дні кривавого розгону Майдану 26 січня, коли відбувся наймасовіший мітинг і найзатятіший опір режиму в Запоріжжі.

Разом з тим, по справжньому доленосним був наступний день – 27 січня.

Завданням минулої влади був терор, який вона реалізувала через розгін, залякування і подавлення протесту. Партія регіонів мала на меті грубою силою змусити людей не виходити на вулицю і свідченням тому служить кількість побитих і затриманих у вечір розгону.

Але їм це не вдалося. І це стало зрозумілим в той переломний день – 27 січня, коли після кривавого розгону протесту стало ясно, що в Запоріжжі є люди, яких не злякати побиттям або в’язницею. Вони все одно вийдуть і відстоюватимуть правду.

Саме тоді, 27 числа вийшли декілька сотень людей, які показали свою незламність.

Звичайно, була велика напруга, адже 27 числа я знав, що мене оголошено в розшук, багато активістів покинули Запоріжжя і коли я йшов на площу в той вечір, я розумів, що додому я сьогодні вже не повернуся. Була зрозуміла логіка тієї влади і саме тому важливо було вийти і показати силу духу. Показати, що ми не боїмось і нас не зламати.

Запам’ятався той недовгий мітинг, який відбувся перед лавами правоохоронців, які гриміли щитами, «тітушки» у дворах і завзяте виконання активістами Гімну України.

Зрештою як я і передбачав, додому я вже не потрапив, замість цього мене «чекав» ізолятор.

 

Два роки потому після згаданих подій влада у Запоріжжі належить ставленикам Ахметова. На Вашу думку, чого не вистачає місту, щоб не допустити реваншу «регіоналів»?

 

До 2004 року наше місто вважалось «червоним», адже переважна більшість виборних та призначених посад займали комуністи або вихідці з партійної школи.

Після 2004 року наш регіон вважався «біло-синім», «регіоналівським». І це ще раз підтверджує унікальність запорізького Майдану, який був найбільшим на південному сході, хоча зародився в індустріальному місті, яке електорально належало «регіоналам».

Чого лише вартий той факт, що Янукович булаву на своє президентство отримував на острові Хортиця, не в Донецьку, не в Луганську, а в Запоріжжі.

Якщо проаналізувати місцеві вибори 2010 року, то 70 відсотків отримали ті ж «регіонали», 15 відсотків – комуністи і лише невелику частку становили представники інших політичних сил.

Що ж ми бачимо зараз? Якщо ми ділимо все на біле та на чорне, то звісно, мером став Володимир Буряк, афілійований Опозиційним блоком. Але давайте подивимось які результати показали ті ж «регіонали», які вважають себе правонаступниками Партії Регіонів? Лише третину місць в Запорізькій міській раді.

Разом з тим близько половини депутатського корпусу склали представники демократичних сил.

Можемо говорити про те, що зима 2013-2014 року дійсно змінила нас, хоча, звісно, змінила не всіх. Адже ті громадяни, які виступали проти Майдану, навряд чи змінили свою думку в нинішніх умовах, тож є над чим працювати.

Також, на позаминулих виборах до парламенту на всіх міських округах перемогли представники Партії регіонів, на нинішніх виборах – на трьох округах перемогли представники пропрезидентської політичної сили і лише в одному окрузі перемогу отримав «вічний керівник Шевченківського району».

Тож якщо ми говоримо про тенденції, то в цілому вони достатньо позитивні.

 

Чи не здається Вам, що перемога Володимира Буряка на виборах мера Запоріжжя, і в цілому низька явка виборців на нещодавніх виборах свідчать про апатію найбільш активної та проукраїнської частини електорату в умовах, коли обіцяні новою владою реформи не призвели до покращення життя людей?

 

Маємо розуміти, що представники промислових гігантів, до яких належить Володимир Буряк, мають набагато більший фінансовий ресурс і мобілізуючий чинник серед працівників.

Свій потужний фінансовий ресурс вони використали на колосальну кількість зовнішньої реклами, а також на ту верству населення, яка потенційно була в їхньому електоральному полі.

Перемога нинішнього міського голови відбулась завдяки змобілізованим робітникам металургійного підприємства і людей похилого віку, які відвідували «благодійні обіди».

Ставка на старше покоління була вдалою, адже старі люди звикли ходити на вибори як на свято і є достатньо організованими виборцями.

В той же час ми спостерігаємо погану змобілізованість проукраїнського, проєвропейського виборця, до якого належить здебільшого молодь.

Саме це є основним завданням – робота з молоддю, яка флегматично ставиться до виборчого процесу, хоча здебільшого має патріотичні почуття та поділяє демократичні цінності.

Щодо швидкості реформування – я жодним чином не виправдовую уряд і вважаю, що реформи дійсно можна проводити швидше, як я вже, власне, і зазначав вище.

 

Однією з причин, що не сприяють підвищенню рівня підтримки влади, є той факт, що не понесли заслуженого покарання представники режиму Януковича. Чи згодні Ви з таким твердженням?

 

Звісно ж я згоден із цим твердженням. Ті люди, які стояли на Майдані – були найбільше зацікавлені у відновленні справедливості і покаранні усіх винних. Винних у корупції, у насильстві проти людей, зрештою винних у злочинному розгоні студентів, розстрілі Небесної сотні та інших неприпустимих злочинах.

На сьогоднішній день питання безкарності багатьох винних у всіх цих злочинах – обурює громадян. Та разом з тим, не можна казати, що в цьому напрямку нічого не зроблено.

Так, найбільш одіозні чиновники втекли з країни і перебувають в розшуку. На частину з них накладено міжнародні санкції. І я сподіваюсь, що в подальшому і вкрадені активи будуть повернені.

Якщо говорити про головних винуватців злочинів у Запоріжжі, то один – екс-голова ЗОДА – застрелився, другий, екс-голова обласної ради – отримав умовний термін, але справа триває бо прокуратура опротестувала вирок суду на більш жорсткий. Екс-мер Запоріжжя Олександр Сін був підданий політичній люстрації і наразі, коли триває аудит комунальних підприємств, я вірю, що по їх результату проти Сіна будуть відкриті кримінальні провадження.

Щодо силовиків, екс-голова запорізького ГУ МВС перебуває в розшуку, а керівний склад обласного і міського УМВС люстрований.

Але разом з тим ми стикаємось із саботажем, зокрема зі сторони нинішнього керівника обласної прокуратури. Прокурор Олександр Шацький особисто заявляв про притягнення до відповідальності всіх винних, але ані «тітушки», ані їх керівники – кримінальні авторитети – наразі не покарані, а справи навіть не відкриті. Тому я вже рік вимагаю звільнення обласного прокурора, адже бачу, що робота не ведеться.

Бачимо і саботаж зі сторони суддів, які випускають винних.

Проблема в тому, що людина сприймає владу цілісно, як таку. Але ж є різні гілки влади, зокрема судова і ми не можемо диктувати рішення судам. Натомість ми можемо законодавчо змінювати систему, що і робимо наразі, запроваджуючи переатестацію суддів.

 

Повертаючись до тематики російської агресії, хотілося б попросити Вас дати прогноз щодо того, чи можлива реінтеграція Криму та Донбасу, і в які терміни?

 

У вирішенні питання Донбасу ми маємо наразі конкретну мету – змусити Росію виконувати умови Мінських домовленостей. Адже як я вже зазначав – виключно військовим шляхом конфлікт вирішити неможливо.

Якщо вести мову про окупований Крим, то я впевнений, що завдяки вдалому проведенню реформ, євроінтеграції, а також тиску на Росію зі сторони світової спільноти ситуація в Україні значною мірою зміниться. І тоді, коли середня пенсія в нашій державі стане 200 євро, мешканці Криму самі зрозуміють, в якій державі вони хочуть жити.

Зрештою за останні місяці ми вже спостерігаємо невдоволення мешканців півострову, які в 2014 році радісно йшли на фейковий «референдум». Варто сказати, що в «русском мірє» холодильник нині перемагає телевізор, а все інше залежить від того, як швидко ми зможемо вивести Україну до гідного рівня життя.

 

Що слід зробити Україні для того, щоб країна відновила свою територіальну цілісність? Яких кроків необхідно вжити в економічній, інформаційній, гуманітарній та, можливо, військовій сфері?

 

Тиск міжнародної спільноти на Російську Федерацію має відіграти тут ключову роль. Але разом з тим ми маємо розуміти, що жоден іноземний солдат не стане гинути за Україну, ми самі маємо будувати свою армію і зміцнювати власну економіку, реалізовуючи реформи і показуючи позитивні тенденції європейській спільноті.

Ми домоглися значної переорієнтації ринків збуту товарів, зуміли зістрибнути з «газової голки» Росії і збільшити частку наших продуктів на ринок Євросоюзу в кілька разів. Це були кроки, які ми були вимушені зробити через агресію північного сусіда.

Нині все залежить від нас і я впевнений, що результати роботи не за горами.

 

 

5192030_395942921

Народний депутат підписав відкритий лист до міської влади з вимогою провести декомунізацію в Запоріжжі згідно закону – до 21 лютого

14 січня у стінах Запорізького національного університету, за участі провідних фахівців, науковців та політиків, відбувся круглий стіл з питань реалізації процесу декомунізації в регіоні.

Під час засідання були обговорені результати роботи експертної групи з питань декомунізації при Запорізькій міській раді.

Народний депутат України Ігор Артюшенко взяв безпосередню участь у заході. Парламентар звернув особливу увагу на появу значної загрози – можливі перейменування комуністичних назв на такі, що пов’язані з історією панування Російської імперії на Півдні України.

Також, під час проведення круглого столу учасники звернули увагу на те, що 21 лютого спливає термін, протягом якого, згідно закону, голови місцевих рад мають прийняти рішення про демонтаж та перейменування об’єктів, які відносяться до тоталітарного комуністичного режиму.

Разом з тим, міські голови, які свідомо не виконали закон в зазначений термін, можуть понести покарання згідно чинного Кримінального кодексу України.

Тож в результаті засідання було створено ініціативну групу «21 лютого» і підготовлено відкритого листа до представників місцевої влади з рядом вимог стосовно реалізації процесу декомунізації.

Народний депутат Ігор Артюшенко підтримав ініціативу та став першим підписантом відкритого листа.

Також документ підписали Герой АТО, «кіборг» та депутат міської ради від «Солідарності» В’ячеслав Зайцев, директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій ЗОДА В’ячеслав Мороко, голова Самооборони Майдану Запоріжжя Дмитро Харьков, кандидат історичних наук Юрій Щур, а також представники організації «Євромолодь», «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Цивільний корпус «Азов» та інших громадських структур.

Серед вимог підписанти окреслили – безумовне виконання вимог Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», завершення демонтажу всіх комуністичних символів в Запорізькій області та недопущення під гаслом боротьби з комуністичними символами насадження ідеалів «Русского мира» через відновлення назв населених пунктів та вулиць часів імперської доби.

«Ми активно спостерігатимемо за діями як чиновників, так і виборних голів, на яких покладені повноваження щодо процесу декомунізації – і зробимо все, щоб притягнути до карної відповідальності всіх, хто саботує виконання норм Закону!

У разі якщо до 21 лютого 2016 року сільські, селищні, міські ради або сільські, селищні, міські голови населених пунктів не здійснять окреслені законом дії, відповідні дії здійснюються розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження).

Але ми, виходячи з нашої активної громадської позиції, у разі невиконання даного закону представниками органів місцевої влади у зазначений термін, будемо вимушені повідомити правоохоронні органи про пряме порушення законодавства і разом з тим добиватимемось, щоб винні посадові особи понесли гідне покарання.», – йдеться у напрацьованому документі.

215192030_395942930

DSC_0283

За підтримки парламентаря вийшли друком спогади генерала Армії УНР

Сьогодні, 26 грудня, голова ЗОО ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, народний депутат України Ігор Артюшенко взяв участь у презентації книги під назвою «Спогади петлюрівського генерала», виданої за підтримки парламентаря.

У книзі зібрані спогади учасника Національно-визвольних змагань 1917-1920 років, генерала Армії УНР Олександра Вишнівського, який народився у селі Заливне, нинішнього Новомиколаївського району Запорізької області.

У презентації видання також взяли участь запорізький історик, кандидат історичних наук Юрій Щур, директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій ЗОДА Владислав Мороко, доктор історичних наук, професор Федір Турченко та представники обласної влади і громадськості.

У своєму виступі Ігор Артюшенко відзначив системність роботи «Просвіти» у напрямку відновлення історичної справедливості та поверненні імен забутих українських Героїв.

«Прийнятими у Верховній Раді законами ми на державному рівні розпочали два дуже важливі процеси – декомунізацію та вшанування всіх борців за незалежність України.

До цього процесу ми йшли майже 25 років. Нині, за допомогою діяльності «Просвіти», ми всіляко сприяємо втіленню декомунізації в Запорізькому регіоні. Адже в Запоріжжі декомунізація майже не проведена і певним чином саботується окремими представниками місцевої влади.

Разом з тим, ми значною мірою приділяємо увагу вшануванню героїв національно-визвольних змагань українців у ХХ столітті. Зокрема в області було відкрито ряд музейних експозицій та проведено виставки, присвячені боротьбі українців за незалежність у 1917-1920 роках. А видання спогадів генерала Вишнівського – це черговий крок до повернення імен забутих запорізьких Героїв, що боролись за волю України», – зазначив народний депутат.

Також голова «Просвіти» відзначив, що наступного року робота буде продовжена. Планується видання ряду історичних праць, зокрема про полковника Армії УНР Петра Болбочана та полковника Українських Січових Стрільців Василя Вишиваного, які звільняли нинішнє Запоріжжя від більшовиків. Також парламентар планує сприяти вшануванню визначного генерала Армії УНР, уродженця міста Токмак – Марка Безручка, який у 1920 році зупинивши більшовицькі війська під Замостям врятував Польщу від окупації.

У своєму виступі начальник Управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю ЗОДА Олександр Зубченко подякував народному депутату за значне сприяння у встановленні меморіальної дошки Олександру Вишнівському. Меморіальний знак був відкритий до Дня Захисника України у рідному селі генерала Вишнівського, завдячуючи ініціативі Ігоря Артюшенка.

 

IMG_0157-1030x757

Заява голови запорізької міської організації Партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» Ігоря Артюшенка

Ми, як представники демократичної, проєвропейської політичної сили, ніколи не ставили ім’я того чи іншого представника нашої партії вище за ідею, за загальну справу або за результат роботи.

Всі рішення нашої політичної сили у Запорізькій міській раді приймаються шляхом обговорення і врахування кожної думки члена фракції. Адже на відміну від багатьох політичних сил, ми сповідуємо принцип демократії і дослухаємось до кожної конструктивної думки.

Як відомо раніше, одностайним рішенням фракції «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» у міській раді було прийняте одноголосне рішення висунути кандидатом від демократичних сил на посаду секретаря міськради Олександра Константинова.

Одразу після цього, певні політичні сили розпочали дискредитаційну компанію проти Олександра.

Разом з тим, на загальних зборах демократичних партій неодноразово почали називати іншу кандидатуру, яку представники демократичного табору зголосились підтримати, як об’єднавчу. Цією кандидатурою був запорізький «кіборг», науковець та депутат Запорізької міської ради від «Солідарності» В’ячеслав Зайцев.

Тож 14 грудня, Олександр Константинов скликав засідання фракції і запропонував висунути кандидатом саме В’ячеслава Зайцева. Рішення було підтримано одноголосно (Сам В’ячеслав утримався при голосуванні).

Адже наша задача – не допустити обрання секретаря міської ради не від демократичних сил. Тож була обрана об’єднавча кандидатура, яку підтримав і сам Олександр Константинов.

Тому я, як голова запорізької міської організації Партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка», а також всі члени фракції «Солідарності» в міській раді, вимагаємо від міського голови Володимира Буряка на найближчій сесії запропонувати депутатам розглянути кандидатуру В’ячеслава Зайцева на посаду секретаря міської ради.

Нині впевнений, що всі представники проукраїнських, демократичних політичних сил у Запорізькій міській раді підтримають єдину, об’єднавчу кандидатуру В’ячеслава Зайцева на посаду секретаря міськради від демократичних сил.

167609642

Народний депутат Ігор Артюшенко підтримав кандидатуру Олександра Константинова на посаду секретаря Запорізької міської ради

Народний депутат України Ігор Артюшенко заявив про підтримку рішення фракції «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» в Запорізькій міській раді щодо висування Олександра Константинова на посаду секретаря міськради.

«Як голова міської організації партії, несу політичну і моральну відповідальність за кожного нашого міського депутата, а тим паче – лідера фракції, яким наразі є Олександр Константинов. Він повністю відповідає нашим критеріям. Порядний – нове обличчя в політиці, не був чиновником і не був помічений у корупційних скандалах. Патріотичний – допомагав нам 26 січня 2014 року на запорізькому Майдані, возив допомогу на передову зони АТО –  у Піски та Авдіївку. Професійний – закінчив Міжнародний інститут бізнесу, пройшов стажування у Канаді, є директором ТОВ «Епіцентр К», – зазначив Ігор Артюшенко у своїй заяві.

Також парламентар висловив сподівання, що дану кандидатуру підтримають представники всіх демократичних сил у міській раді.

Ігор Артюшенко в черговий раз закликав продемократичні сили до єдності і зазначив, що дана кандидатура на посаду секретаря Запорізької міської ради встановить політичний баланс і задасть вектор розвитку міста.

«Обрання Олександра Константинова, як представника демократичних політичних сил на посаду секретаря міської ради, має призвести до політичної рівноваги в місті. Тож гадаю, що всі демократичні партії, які прагнуть стабільної і прозорої роботи міської влади, мають підтримати цю кандидатуру», – зазначив народний депутат.

igor-artyushenko-biografiya

Зі створенням ОСББ люди нарешті знатимуть, на що витрачаються їх власні кошти

З 1 липня 2015 року в силу вступив Закон «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який віднині стимулюватиме українців до створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ).

Про всі особливості та шляхи реалізації даного закону розповів народний депутат України 8-го скликання Ігор Артюшенко.

 

Ігорю Андрійовичу, в чому необхідність даного закону і які його позитивні сторони?

Коли я лише починав займатись громадською діяльністю і набагато пізніше, вже під час передвиборчої компанії та зустрічей з виборцями, я зрозумів, що не лише у мене − у більшості запоріжців дуже часто виникає питання – «куди йдуть сплачувані мною 150 чи 200 гривень, які зазначені у платіжці як кошти «за утримання будинку»? Адже реально невідомо, що саме робиться, які роботи виконуються за ці гроші. Немає ніякої публічної звітності з цього приводу і виникає наступне питання – «а чи тривають якісь роботи взагалі?». На жаль, нинішня ситуація в житлово-комунальній сфері Запоріжжя наштовхує на неприємну відповідь.

І всі ці запитання ми чуємо майже від кожного запоріжця. Важко знайти мешканця міста, який наразі задоволений станом нашого комунального господарства та якістю надання комунальних послуг.

Зрештою, давайте оцінимо комунальний фонд, дивлячись на «відремонтовані» під’їзди, дороги, дахи будинків, ліфти, а також на те, як часто вивозиться сміття або прибирається територія.

У той же час, ми щомісячно сплачуємо за це все. Якби всі мешканці будинку хоча б одного місяця склали ці 150 або 200 гривень докупи, то грошей вистачило як мінімум на фарбу, щоб пофарбувати увесь свій будинок.

Розуміючи проблему, перед якою знаходиться наша комунальна сфера, ряд активістів, серед яких голова правління ГО «Об’єднання житлово-комунальних кооперативів, співвласників багатоквартирних домів «Вікторія» Людмила Шанц, подали ідею щодо розробки закону про ОСББ, який стимулюватиме людей самим бути «ковалями свого щастя». Створення ОСББ дозволить людям самостійно управляти власними коштами, адже мешканці конкретного будинку краще за будь-кого розуміють, коли і який саме ремонт треба зробити в першу чергу.

Основна позитивна сторона закону – мешканці зможуть взяти під свій контроль використання своїх коштів та зможуть самі вирішувати що їм потрібно зробити в першу чергу – відремонтувати лавочки біля під’їзду, чи відремонтувати дах будинку, або можливо підготувавшись до зими – провести утеплення.

 

Які проблеми можуть виникнути при реалізації закону?

На жаль, частина суспільства і зараз вірять у «доброго царя-батька», який прийде і все для нас зробить. Наприклад, дасть пакет гречки перед виборами або щось відремонтує за просто так. Хоча, як показує практика, той «добрий цар» потім вкраде значно більше, ніж дав.

І саме таке ставлення до дійсності, а також відсутність ініціативи в частини суспільства може викликати проблеми в реалізації закону. Адже це питання лежить якраз у площині активності самої громади.

Всі рішення будуть прийматись спільною думкою мешканців будинку, які на зборах ОСББ самі вирішуватимуть не тільки − на які роботи підуть кошти, але і які щомісячні внески кожен буде сплачувати. Буде це 150 чи 200 гривень, в будь-якому разі мешканці власного будинку, знаючи нагальні потреби, самі розберуться скільки треба витрачати. Разом із тим, люди зможуть обирати виконавця робіт – буде це просто фаховий знайомий працівник або управляюча компанія, все знову ж таки вирішать самі мешканці.

З управляючими компаніями можна буде укласти відповідний договір на рік, а якщо обіцяні послуги виконуватимуться неякісно, то ніщо не завадить розірвати угоду і знайти іншу, більш фахову компанію.

Нарешті зруйнується монополія прогнилого наскрізь КП «Основаніє». У людей з’явиться можливість вільного вибору компаній, що призведе до конкуренції і відповідно до підвищення якості надання послуг.

Також цим законом передбачена проблема, з якою можуть стикнутись незаможні люди. Ми розуміємо, що частина пенсіонерів, інваліди або малозабезпечені родини не завжди можуть сплачувати необхідну суму грошей. У такому випадку, мешканці будинку на загальних зборах можуть домовитись про «знижки» або навіть повне скасування оплати для незахищених категорій громадян. Заможніші ж мешканці можуть навпаки, за власним бажанням сплачувати більше за них. Все у руках громади і колективного рішення.

 

Як бути з будинками, де десятиліттями не проводився ремонт? Адже створюючи ОСББ люди беруть будинок на баланс у вже існуючому, часто достатньо поганому стані.

Так дійсно, це є проблемою, але такий стан речей зайвий раз доводить тезу про те, що ніхто не знає на що йшли кошти, які сплачувались всі ці роки. І це вже питання до прокуратури та міліції.

Та наразі є можливість це змінити і почати в таких будинках ремонтувати хоч щось, замість того, щоб продовжувати сплачувати гроші в нікуди. Адже створивши ОСББ, люди перестануть платити оті 150 або 200 гривень КП «Основанію» невідомо за які заслуги.

До того ж, мешканці мають право отримувати фінансову допомогу на створене ОСББ від органів місцевого самоврядування та з бюджету. Можна боротись за виділення коштів із місцевих бюджетів на глобальні ремонти, буде це заміна труб чи дахів і я, як народний депутат, готовий сприяти в реалізації цього права для мешканців будинків, які потребують нагального ремонту.

 

Якою є процедура створення ОСББ? Як провести збори власників житла?

Створити та керувати ОСББ мають право лише безпосередні власники помешкань, а не орендарі та інші тимчасові мешканці.

Разом із тим, вагомість голосу кожного окремого власника житла залежить від площі його помешкання або помешкань. Адже за трьохкімнатну квартиру власник повинен платити більше, ніж за однокімнатну. В той же час статутом об’єднання можна змінити даний порядок розподілення голосів.

Після реєстрації кожне окреме ОСББ стає юридичною особою і отримує власну печатку, реквізити, а також розрахунковий рахунок у банку.

Хочеться ще раз наголосити, що не потрібно буде платити фіксовану суму «за утримання будинку» якомусь «Основанію». Люди самі вирішуватимуть на що витрачати зібрані кошти. Адже вищий орган управління кожного ОСББ – це саме зібрання співвласників, яке має проходити не рідше одного разу на рік.

Можна говорити про два основні шляхи створення і функціонування ОСББ. Один із них – мешканці будинку, які створили об’єднання, можуть прийняти рішення нікого не наймати і натомість доручити це обраному на зборах голові, який сам буде шукати двірника, слюсаря або інших необхідних за доглядом будинку робітників.

Другий шлях – люди вирішують, що їм фінансово невигідно утримувати окремих робітників на повній ставці і вони заключають договір з управляючими компаніями, які мають необхідних працівників. У відповідному договорі, укладеному з такою компанією, прописуються відповідні роботи і терміни їх виконання, починаючи від прибирань у певні дні, і закінчуючи ремонтом у під’їзді.

Варто зазначити, що на створення ОСББ дається рік. Якщо мешканці будинків не створюють ОСББ протягом року, то органи місцевого управління самі підписують контракти для будинків з управляючими компаніями. У такому разі, знову ж таки, управляють не мешканці, а чиновники, які заключатимуть договори з тими фірмами, з якими самі вважають за потрібне.

Тож, я закликаю усіх зайнятись цим питанням і створювати ОСББ, користуючись широкими можливостями та раціонально витрачати власні гроші.

 

Чи готові Ви якимось чином сприяти створенню ОСББ у Запоріжжі?

Як народний депутат України я готовий всіляко допомагати у створенні ОСББ. Наразі прийнятий нами закон потребує втілення в життя і я закликаю усіх бажаючих звертатись до моєї приймальні для надання юридичних консультацій з цього приводу.

При потребі я готовий прийти на збори співвласників, які хочуть створити об’єднання, але мають ті чи інші проблеми або запитання.

Я вважаю, що нині всі ми отримали гарний шанс покращити свій житловий фонд самостійно керуючи власними коштами і нехтувати цим шансом просто неприпустимо. Бо кожен є ковалем власного щастя.

 

Розмову вів Андрій Рибальченко

 ____________________

З питань консультацій щодо створення ОСББ звертайтесь до приймальні народного депутата України Ігоря Артюшенка за адресою:

Вул. Бородінська 1 А, будівля Ленінської райадміністрації

Каб. 102

Тел. 0684970405

E-mail: [email protected]

zp-meriya

Парламентар застеріг міського голову від скандального призначення Олександра Черепахи на посаду керівника КП «Управління капітального будівництва»

У зв’язку з появою у ЗМІ інформації щодо ймовірного скандального призначення Олександра Черепахи на посаду керівника КП «Управління капітального будівництва», народний депутат України Ігор Артюшенко надіслав запорізькому меру Олександру Сіну відповідне депутатське звернення, звертаючи увагу на неприпустимість подібного кроку.

Ігор Артюшенко звертає увагу на те, що відповідно до Закону України «Про очищення влади», Олександр Черепаха не має права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, оскільки під час правління режиму Януковича майже чотири роки обіймав керівні посади у органах прокуратури.

«Зазначені обставини хоч і не перешкоджають працювати на посадах керівників комунальних підприємств, проте з моральної точки зору унеможливлюють призначення на відповідну посаду особи, яка своєю тривалою роботою в злочинній системі повністю скомпрометувала власну ділову репутацію», – йдеться у документі.

Народний депутат наголошує на тому, що в часи правління Януковича, Олександр Черепаха мав стрімке просування по службі в органах прокуратури завдяки лояльності та вірному служінню злочинному режиму, зокрема покриванню корупційних схем.

Також парламентар вважає абсурдною подібне призначення хоча б тому, що дане КП, виконуючи функції замовника виконкому Запорізької міськради по будівництву об’єктів, отримує кошти для виконання повноважень з місцевого бюджету.

У зверненні парламентар закликає міського голову утриматись від призначення Олександра Черепахи на посаду керівника КП «Управління комунального будівництва», а також надати інформацію щодо інших кандидатур, які наразі розглядаються мером.

Черепаха