Публікації

igor-artyushenko-polityka

Ігор Артюшенко: «Безкарність більшості організаторів і учасників розгону запорізького Майдану два роки тому – це саботаж та бездіяльність обласної прокуратури»

Минає два роки з часу падіння режиму Януковича та перемоги Революції Гідності в Україні.

Про героїчні та трагічні події дворічної давнини у Запоріжжі, покарання організаторів і виконавців злочинів проти активістів, а також про нинішню політичну ситуацію, зокрема всередині парламентської коаліції, розповів лідер запорізького Майдану, народний депутат України та голова запорізької міської організації Партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» Ігор Артюшенко.

 

Цього тижня парламент змінив регламент своєї роботи, полегшивши можливість внесення правок до Конституції України. На Вашу думку, наскільки це наблизить процес «децентралізації»? Чи знайдеться для цього достатня кількість голосів у Раді?

 

Варто говорити про те, що наразі не можна змінювати Конституцію України. Адже зміни, які стосуються процесу децентралізації, тісно пов’язані з пунктами перехідних положень. Якщо ми приймемо зміни, то ми одночасно маємо прийняти і пункти, напрацьовані в результаті Мінських домовленостей, які спочатку мають бути виконані стороною-агресором.

Безперечно, виключно військовим шляхом конфлікт на Донбасі вирішити неможливо. Я не маю сумніву, що при потребі українські Герої можуть дійти до кордону з Росією, але що далі – наступати до Москви, Уралу або Махачкали? Адже ми пам’ятаємо минулий рік, коли російські «гради» атакували наших військових з території Російської Федерації… Тож наразі важко передбачити до якої межі необхідно наступати українській армії, щоб зупинити агресора.

Ми маємо визнати, що конфлікт можна вирішити лише комплексом заходів: військовим шляхом, шляхом політичних домовленостей та економічних санкцій проти держави-агресора.

Тому я вимушений виступати за Мінські домовленості, але приймати відповідні поправки до Конституції не можна доти, доки російська сторона не почне виконувати декларовані умови – припинити обстріли та вивести війська.

Разом з тим, ми маємо дотримуватись рамок законодавства і Регламенту, тому повинні були знайти вихід з цієї ситуації.

Тож ми дійсно змінили відповідний пункт Регламенту, правовим шляхом відтермінувавши голосування, але не змінивши при цьому жодної коми або крапки у самій Конституції, що нівелює всі крики щодо «конституційного перевороту», які лунають зі сторони окремих політиків.

Повторюю, ми зможемо прийняти відповідні зміни до Конституції лише тоді, коли російська сторона виконає свою частину домовленостей по звільненню окупованої частини Донбасу. В такому випадку в парламенті буде триста голосів для прийняття змін.

 

Як Ви ставитесь до так званого «особливого статусу» Донбасу, про який так багато говорять? Чи варто Україні йти на такий ризикований крок, який може мати далекосяжні наслідки для держави?

 

Подібні фейкові терміни виникають завдяки тому, що переважна кількість наших громадян не читають офіційні ресурси, а віддають перевагу джерелам у ЗМІ, які пояснюють ті чи інші факти, відстоюючи думку тієї чи іншої політичної сили. Або борючись за читацьку аудиторію перекручують факти, свідомо роблячи їх «скандальними».

Саме словосполучення «особливий статус» – це винятково надумана російська технологія, покликана дискредитувати українську владу і зменшити довіру до неї, тим самим розхитуючи ситуацію всередині держави. Адже Росія давно зрозуміла, що військовим шляхом Україну здолати не вийде.

Насправді ні про який «особливий статус» не йде мова. Мова йде про «особливості місцевого самоврядування» на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей, які регулюються окремим законом, поправки в який можна внести в будь-який момент. В самих змінах до Конституції немає жодного слова про те, як саме регулюватимуться «особливості місцевого самоврядування».

Але деяким політикам, ура-патріотам та російській п’ятій колоні вигідно нівелювати довіру до української влади за допомогою підміни понять і поширення дезінформації.

Самі ж зміни до Конституції, як я вже зазначав, пропонують лише реалізацію мирного плану. Реалізація «особливостей місцевого самоврядування» можлива лише виключно у випадку виконання російською стороною ряду вимог, серед яких відведення важкого озброєння, відновлення контролю над українським кордоном, повернення українських законів та української влади на окуповані нині території, повернення заручників, притягнення до відповідальності терористів, які скоїли тяжкі злочини та, врешті-решт, проведення на тій території виборів за участі виключно українських політичних партій.

Лише за таких умов можливо буде говорити про «особливості місцевого самоврядування». А доки російська сторона не виконає ці пункти – ні про які зміни не може бути й мови.

 

Чи поділяєте Ви думку окремих політиків та експертів про те, що замість «особливого статусу» нині окупованих територій варто було б навпаки, посилити ставлення до ОРДЛО, включно зі створенням там певної «фільтраційної зони»?

 

Так, я жорстко ставлюсь до тих, хто порушував українське законодавство, стріляв в українських громадян, на руках кого тяжкі злочини, зокрема смерті українських військових та мирних жителів. Звісно, такі люди мають понести суворе покарання.

Але хочеться спитати в ура-патріотів, які говорять про більш жорстокі заходи та створення «фільтраційних зон» на окупованих нині територіях, про те, як вони спочатку пропонують повернути ці території під український прапор?

 

Що, на Вашу думку, стоїть за останніми заявами прем’єр-міністра Арсенія Яценюка щодо корупції у вищих ешелонах влади? Чи може це свідчити про непереборні протиріччя в існуючій «де-юре» коаліції?

 

Ні для кого не є секретом той факт, що криза у відносинах між гілками влади дійсно існує. Існує криза між парламентом і урядом, між президентською гілкою влади та прем’єром. Криза існує через популізм, через важку ситуацію в країні та через повільний плин реформ.

І корупція дійсно існує. Існує не лише в найвищих ешелонах влади і взагалі не лише у владних структурах. Адже питання корупції лежить не тільки в площині законодавчій, а й у площині менталітету нашого суспільства, представники якого не завжди хочуть діяти по закону, натомість намагаючись вирішити свої питання за допомогою грошей.

Тож питання не тільки в одному чиновнику, який краде тисячі, питання і у тисячах людей, які платять сотні гривень, щоб уникнути штрафів або прискорити вирішення власних проблем.

Інше питання: як продуктивно боротись із корупцією?

За 2015 рік напрацьована потужна законодавча база і де-юре створені такі органи як НАБУ, Національне бюро розслідувань, Національне агентство з питань запобігання корупції та інші структури. Питання в тому, що окрім НАБУ інші структури де-факто ще не запущені.

З одного боку можна говорити про гальмування і затягування процесу, з іншого ми розуміємо, що проведення конкурсів, відбір кадрів та розробка механізмів потребують часу.

Я покладаю великі сподівання на 2016 рік. Усі ці структури мають запрацювати і показати результат саме в нинішньому році.

Разом з тим ми маємо реформу в прокуратурі і бачимо, як вже звільнені сотні прокурорів. Ми бачимо як проходить переатестація всіх працівників Національної поліції. Нині десять тисяч суддів мають також пройти переатестацію, основним пунктом якої буде перевірка відповідності рівня доходу рівню витрат.

Разом з тим маємо потужний саботаж та протидію, адже прокурори, судді та силовики не останні люди в цьому суспільстві і вони, маючи свій вплив і зв’язки, зазвичай не мають бажання розлучатись із нагрітими місцями.

Якщо говорити про Запоріжжя – то і тут ми бачимо явний саботаж по лінії обласної прокуратури та Національної поліції.

Зрештою, якщо дивитись на подібні реформи та на те, як тяжко вони просувались у європейських державах, наприклад у Польщі, то варто звернути увагу на те, що в цій країні реформування тривало п’ять років і проходило дуже болісно. Лише за п’ять років реформ Польщі вдалось вийти з кризи і побачити позитивні результати. До того ж в роки проведення реформ у Польщі не було війни.

Повторюсь, в 2015 році ми законодавчо підготували зміни і їх повноцінне втілення, це лише питання часу. Впевнений, що 2016 рік і стане роком змін. Вірю, що ми досягнемо результату, адже наразі не маємо іншого вибору, маючи колосальний запит на зміни у суспільстві.

 

Який ступінь нерозуміння між партнерами в коаліції? За таких умов, чи існує ймовірність дострокових парламентських виборів, і якщо «так», то коли вони можуть відбутись?

 

Наразі коаліція домовляється про встановлення правил гри і доопрацювання коаліційної угоди, бо за півтора роки змінилась економічна, політична та військова ситуація в країні. Якщо коаліції вдасться прийти до консенсусу, то, звісно, нинішнє скликання парламенту продовжить роботу. Якщо ж не вдасться напрацювати спільні правила гри та домовитись про відповідальність за спільні результати, то, вірогідно, позачергові вибори відбудуться.

Як голова Запорізької міської організації Партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» я впевнений, що у випадку виборів ми покажемо гарний результат, адже місцеві вибори засвідчили, що наша політична сила електорально об’єднує всю територію України.

Інше питання – наскільки доцільно взагалі проводити парламентські вибори, адже це чергова витрата великої кількості бюджетних коштів та, зрештою, кардинально нічого не змінить.

Бо виходячи з соціологічних досліджень розстановка сил в новому парламенті майже не зміниться. Звичайно, в складі якоїсь фракції виявиться на декілька депутатів менше, а в складі іншої – на декілька більше, але загальної картини це не поміняє.

Тож, гадаю, вирішення проблеми не в перевиборах, а в напрацюванні спільних правил гри та налагодженні діалогу вже сьогодні.

 

Як стало відомо, 16 лютого прем’єр Арсеній Яценюк буде звітувати перед Верховною Радою. Чого очікують від розмови з прем’єром у «Блоці Петра Порошенка», і які запитання до Яценюка є у пропрезидентської політичної сили?

 

Я не можу відповідати за всю пропрезидентську силу, адже не є її лідером. Натомість я можу відповісти на запитання – які у мене є питання до Яценюка?

Серед цих питань – швидкість проведення реформ, яка явно не відповідає виклику суспільства. Та й зрештою хотілось би бачити чіткий графік проведення реформ з конкретними термінами.

Також хотілось би щоб Прем’єр-міністр прокоментував постійні звинувачення в корупції як на місцях, так і в центрі.

Як у депутата Верховної Ради в мене є запитання щодо бюджету на 2016 рік. Зокрема чому проект бюджету був поданий до парламенту безпосередньо перед новим роком, в той час як має бути поданий ще у вересні, що фактично не дало можливості детально проаналізувати бюджет.

І тому депутатів поставили перед вибором – бути популістами і не голосувати за нинішній бюджет, лишивши країну без нього, або проголосувати виключно для того, щоб прийняти, а потім в ручному режимі, протягом року займатись внесенням необхідних поправок.

Відповідальність за це лежить саме на уряді, адже саме він готує і подає на розгляд Верховної Ради державний бюджет.

Загалом запитань багато, сподіваюсь, будуть і відповіді.

 

Дедалі частіше говорять про швидку відставку діючого Кабінету Міністрів. На Вашу думку, наскільки ймовірні такі прогнози?

 

Я є одним з небагатьох народних депутатів, які поставили свій підпис вимагаючи відставки уряду. Зокрема мій підпис стоїть в документі другим.

Така моя позиція викликана вищезгаданими питаннями, які лишаються без відповіді.

І я вважаю неприпустимим підхід нинішнього Прем’єр-міністра, який шантажує парламент стверджуючи, що у випадку його відставки Народний фронт вийде з коаліції і тим самим розвалить її.

Буде відставка чи ні – це питання можливості напрацювання спільних правил гри і доопрацювання спільної коаліційної угоди. Тут не стоїть питання прізвища Яценюка, питання в якості і термінах роботи. Чого наразі значною мірою бракує, як і звіту уряду за минулий рік, а значить і плану на наступний.

 

Які політсили можуть сформувати новий Кабмін?

 

Звичайно дане питання лежить в площині напрацювання спільної коаліційної угоди і тих політичних сил, які будуть входити до коаліції.

Разом з тим, в коаліції точно не буде тих політичних сил, депутати від яких голосували за «диктаторські закони» 16 січня. Це є принциповий пункт, прописаний у коаліційній угоді і він є незмінним.

Якщо говорити про конкретні прізвища, які сформують уряд, то я, звісно, хотів би і особисто буду наполягати на тому, щоб призначення на посади відбувались не за якимись партійними квотами, а за такими ознаками як професіоналізм та незаплямована репутація. Питання прізвищ є для мене другорядним.

 

Ви були одним з лідерів Євромайдану у Запоріжжі. Днями минуло два роки з моменту кривавого розгону запорізького Майдану. Що більш за все Вам запам’яталось із подій тих днів?

 

Запорізький Майдан був наймасовішим на південному сході України і одним з найбільш масових в державі загалом, про що не раз згадували центральні ЗМІ. Переважна більшість запоріжців вийшли на Майдан не стільки через питання євроінтеграції, скільки через питання кричущої корупції в органах місцевої влади та силових структурах, через доведення Запоріжжя до комунального колапсу та інших негативних факторів правління режиму Януковича з його «смотрящім» в нашому регіоні.

Сам факт потужного протесту запоріжців це вже один з найяскравіших і найприємніших спогадів часів Революції Гідності.

Разом з тим, особисто мені запам’яталась дата, про яку переважна кількість ЗМІ забуває. Всі роблять акцент на героїчному і одночасно трагічному дні кривавого розгону Майдану 26 січня, коли відбувся наймасовіший мітинг і найзатятіший опір режиму в Запоріжжі.

Разом з тим, по справжньому доленосним був наступний день – 27 січня.

Завданням минулої влади був терор, який вона реалізувала через розгін, залякування і подавлення протесту. Партія регіонів мала на меті грубою силою змусити людей не виходити на вулицю і свідченням тому служить кількість побитих і затриманих у вечір розгону.

Але їм це не вдалося. І це стало зрозумілим в той переломний день – 27 січня, коли після кривавого розгону протесту стало ясно, що в Запоріжжі є люди, яких не злякати побиттям або в’язницею. Вони все одно вийдуть і відстоюватимуть правду.

Саме тоді, 27 числа вийшли декілька сотень людей, які показали свою незламність.

Звичайно, була велика напруга, адже 27 числа я знав, що мене оголошено в розшук, багато активістів покинули Запоріжжя і коли я йшов на площу в той вечір, я розумів, що додому я сьогодні вже не повернуся. Була зрозуміла логіка тієї влади і саме тому важливо було вийти і показати силу духу. Показати, що ми не боїмось і нас не зламати.

Запам’ятався той недовгий мітинг, який відбувся перед лавами правоохоронців, які гриміли щитами, «тітушки» у дворах і завзяте виконання активістами Гімну України.

Зрештою як я і передбачав, додому я вже не потрапив, замість цього мене «чекав» ізолятор.

 

Два роки потому після згаданих подій влада у Запоріжжі належить ставленикам Ахметова. На Вашу думку, чого не вистачає місту, щоб не допустити реваншу «регіоналів»?

 

До 2004 року наше місто вважалось «червоним», адже переважна більшість виборних та призначених посад займали комуністи або вихідці з партійної школи.

Після 2004 року наш регіон вважався «біло-синім», «регіоналівським». І це ще раз підтверджує унікальність запорізького Майдану, який був найбільшим на південному сході, хоча зародився в індустріальному місті, яке електорально належало «регіоналам».

Чого лише вартий той факт, що Янукович булаву на своє президентство отримував на острові Хортиця, не в Донецьку, не в Луганську, а в Запоріжжі.

Якщо проаналізувати місцеві вибори 2010 року, то 70 відсотків отримали ті ж «регіонали», 15 відсотків – комуністи і лише невелику частку становили представники інших політичних сил.

Що ж ми бачимо зараз? Якщо ми ділимо все на біле та на чорне, то звісно, мером став Володимир Буряк, афілійований Опозиційним блоком. Але давайте подивимось які результати показали ті ж «регіонали», які вважають себе правонаступниками Партії Регіонів? Лише третину місць в Запорізькій міській раді.

Разом з тим близько половини депутатського корпусу склали представники демократичних сил.

Можемо говорити про те, що зима 2013-2014 року дійсно змінила нас, хоча, звісно, змінила не всіх. Адже ті громадяни, які виступали проти Майдану, навряд чи змінили свою думку в нинішніх умовах, тож є над чим працювати.

Також, на позаминулих виборах до парламенту на всіх міських округах перемогли представники Партії регіонів, на нинішніх виборах – на трьох округах перемогли представники пропрезидентської політичної сили і лише в одному окрузі перемогу отримав «вічний керівник Шевченківського району».

Тож якщо ми говоримо про тенденції, то в цілому вони достатньо позитивні.

 

Чи не здається Вам, що перемога Володимира Буряка на виборах мера Запоріжжя, і в цілому низька явка виборців на нещодавніх виборах свідчать про апатію найбільш активної та проукраїнської частини електорату в умовах, коли обіцяні новою владою реформи не призвели до покращення життя людей?

 

Маємо розуміти, що представники промислових гігантів, до яких належить Володимир Буряк, мають набагато більший фінансовий ресурс і мобілізуючий чинник серед працівників.

Свій потужний фінансовий ресурс вони використали на колосальну кількість зовнішньої реклами, а також на ту верству населення, яка потенційно була в їхньому електоральному полі.

Перемога нинішнього міського голови відбулась завдяки змобілізованим робітникам металургійного підприємства і людей похилого віку, які відвідували «благодійні обіди».

Ставка на старше покоління була вдалою, адже старі люди звикли ходити на вибори як на свято і є достатньо організованими виборцями.

В той же час ми спостерігаємо погану змобілізованість проукраїнського, проєвропейського виборця, до якого належить здебільшого молодь.

Саме це є основним завданням – робота з молоддю, яка флегматично ставиться до виборчого процесу, хоча здебільшого має патріотичні почуття та поділяє демократичні цінності.

Щодо швидкості реформування – я жодним чином не виправдовую уряд і вважаю, що реформи дійсно можна проводити швидше, як я вже, власне, і зазначав вище.

 

Однією з причин, що не сприяють підвищенню рівня підтримки влади, є той факт, що не понесли заслуженого покарання представники режиму Януковича. Чи згодні Ви з таким твердженням?

 

Звісно ж я згоден із цим твердженням. Ті люди, які стояли на Майдані – були найбільше зацікавлені у відновленні справедливості і покаранні усіх винних. Винних у корупції, у насильстві проти людей, зрештою винних у злочинному розгоні студентів, розстрілі Небесної сотні та інших неприпустимих злочинах.

На сьогоднішній день питання безкарності багатьох винних у всіх цих злочинах – обурює громадян. Та разом з тим, не можна казати, що в цьому напрямку нічого не зроблено.

Так, найбільш одіозні чиновники втекли з країни і перебувають в розшуку. На частину з них накладено міжнародні санкції. І я сподіваюсь, що в подальшому і вкрадені активи будуть повернені.

Якщо говорити про головних винуватців злочинів у Запоріжжі, то один – екс-голова ЗОДА – застрелився, другий, екс-голова обласної ради – отримав умовний термін, але справа триває бо прокуратура опротестувала вирок суду на більш жорсткий. Екс-мер Запоріжжя Олександр Сін був підданий політичній люстрації і наразі, коли триває аудит комунальних підприємств, я вірю, що по їх результату проти Сіна будуть відкриті кримінальні провадження.

Щодо силовиків, екс-голова запорізького ГУ МВС перебуває в розшуку, а керівний склад обласного і міського УМВС люстрований.

Але разом з тим ми стикаємось із саботажем, зокрема зі сторони нинішнього керівника обласної прокуратури. Прокурор Олександр Шацький особисто заявляв про притягнення до відповідальності всіх винних, але ані «тітушки», ані їх керівники – кримінальні авторитети – наразі не покарані, а справи навіть не відкриті. Тому я вже рік вимагаю звільнення обласного прокурора, адже бачу, що робота не ведеться.

Бачимо і саботаж зі сторони суддів, які випускають винних.

Проблема в тому, що людина сприймає владу цілісно, як таку. Але ж є різні гілки влади, зокрема судова і ми не можемо диктувати рішення судам. Натомість ми можемо законодавчо змінювати систему, що і робимо наразі, запроваджуючи переатестацію суддів.

 

Повертаючись до тематики російської агресії, хотілося б попросити Вас дати прогноз щодо того, чи можлива реінтеграція Криму та Донбасу, і в які терміни?

 

У вирішенні питання Донбасу ми маємо наразі конкретну мету – змусити Росію виконувати умови Мінських домовленостей. Адже як я вже зазначав – виключно військовим шляхом конфлікт вирішити неможливо.

Якщо вести мову про окупований Крим, то я впевнений, що завдяки вдалому проведенню реформ, євроінтеграції, а також тиску на Росію зі сторони світової спільноти ситуація в Україні значною мірою зміниться. І тоді, коли середня пенсія в нашій державі стане 200 євро, мешканці Криму самі зрозуміють, в якій державі вони хочуть жити.

Зрештою за останні місяці ми вже спостерігаємо невдоволення мешканців півострову, які в 2014 році радісно йшли на фейковий «референдум». Варто сказати, що в «русском мірє» холодильник нині перемагає телевізор, а все інше залежить від того, як швидко ми зможемо вивести Україну до гідного рівня життя.

 

Що слід зробити Україні для того, щоб країна відновила свою територіальну цілісність? Яких кроків необхідно вжити в економічній, інформаційній, гуманітарній та, можливо, військовій сфері?

 

Тиск міжнародної спільноти на Російську Федерацію має відіграти тут ключову роль. Але разом з тим ми маємо розуміти, що жоден іноземний солдат не стане гинути за Україну, ми самі маємо будувати свою армію і зміцнювати власну економіку, реалізовуючи реформи і показуючи позитивні тенденції європейській спільноті.

Ми домоглися значної переорієнтації ринків збуту товарів, зуміли зістрибнути з «газової голки» Росії і збільшити частку наших продуктів на ринок Євросоюзу в кілька разів. Це були кроки, які ми були вимушені зробити через агресію північного сусіда.

Нині все залежить від нас і я впевнений, що результати роботи не за горами.

 

 

zp-meriya

Парламентар застеріг міського голову від скандального призначення Олександра Черепахи на посаду керівника КП «Управління капітального будівництва»

У зв’язку з появою у ЗМІ інформації щодо ймовірного скандального призначення Олександра Черепахи на посаду керівника КП «Управління капітального будівництва», народний депутат України Ігор Артюшенко надіслав запорізькому меру Олександру Сіну відповідне депутатське звернення, звертаючи увагу на неприпустимість подібного кроку.

Ігор Артюшенко звертає увагу на те, що відповідно до Закону України «Про очищення влади», Олександр Черепаха не має права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, оскільки під час правління режиму Януковича майже чотири роки обіймав керівні посади у органах прокуратури.

«Зазначені обставини хоч і не перешкоджають працювати на посадах керівників комунальних підприємств, проте з моральної точки зору унеможливлюють призначення на відповідну посаду особи, яка своєю тривалою роботою в злочинній системі повністю скомпрометувала власну ділову репутацію», – йдеться у документі.

Народний депутат наголошує на тому, що в часи правління Януковича, Олександр Черепаха мав стрімке просування по службі в органах прокуратури завдяки лояльності та вірному служінню злочинному режиму, зокрема покриванню корупційних схем.

Також парламентар вважає абсурдною подібне призначення хоча б тому, що дане КП, виконуючи функції замовника виконкому Запорізької міськради по будівництву об’єктів, отримує кошти для виконання повноважень з місцевого бюджету.

У зверненні парламентар закликає міського голову утриматись від призначення Олександра Черепахи на посаду керівника КП «Управління комунального будівництва», а також надати інформацію щодо інших кандидатур, які наразі розглядаються мером.

Черепаха

zaporijjya_rozgin

Парламентар вимагає від правоохоронців розслідувати причетність мера Запоріжжя до розгону місцевого Євромайдану

Народний депутат України Ігор Артюшенко адресував Міністру внутрішніх справ та заступнику Генпрокурора депутатський запит, стосовно розслідування незаконного розгону запорізького Євромайдану 26 січня 2014 року.

У документі йдеться про те, що суд визнав винним у організації кривавого розгону Майдану лише Віктора Межейка, але разом з тим, слідство не врахувало інформацію щодо участі у цьому злочині нинішнього міського голови Олександра Сіна, кримінальних авторитетів, які керували «тітушками», а також і самих «тітушок».

Парламентар звертає увагу на той факт, що зі свідчень, озвучених на суді над Віктором Межейко, викривається наступна інформація – Олександр Сін особисто доставив до Запорізької облдержадміністрації чотири автобуси з «тітушками» 26 січня, а також керував зборами членів Партії регіонів з приводу розгону Майдану в цей день.

Окрім цього, у запиті Ігор Артюшенко звертає увагу правоохоронців на причетність до кривавого розгону кримінального авторитета «Хоми», який за свідченнями багатьох фото- та відеодоказів керував озброєними «тітушками» в будівлі ЗОДА. Read more

1-700x466

Парламентар вимагає надати звіт про перебіг розслідування резонансних корупційних справ у Запоріжжі

Як відомо, за роки існування в Україні режиму Януковича, в Запоріжжі Партія регіонів побудувала цілу злочинну вертикаль. За активної участі нинішнього мера Олександра Сіна, покійного екс-голови ЗОДА Олександра Пеклушенка, голови Запорізької обласної ради Віктора Межейка, кримінального діяча Євгена Анісімова, а також керівників комунальних підприємств і силових структур мало місце масштабне привласнення коштів приватного бізнесу, міського та обласного бюджетів, а також комунальних платежів від населення.

Починаючи з 2013 року було відкрито цілу низку кримінальних проваджень стосовно діючої системи корупції в Запоріжжі та її очільників, серед них і екс-смотрящий Анісімов, який наразі знаходиться у розшуку.

Відтак були відкриті кримінальні провадження стосовно посадових осіб концерну «Міські теплові мережі», а також оголошено про підозру гендиректору та начальнику служби безпеки КП «Водоканал» та директору КП «Основаніє».

Окрім цього, правоохоронці заявили про причетність до вчинення кримінального правопорушення головного лікаря «Запорізької обласної клінічної лікарні».

Кримінальні провадження були відкриті проти чиновників і керівників ряду управлінь Запорізької міської ради, зокрема йдеться про міське управління освіти та науки і управління транспортного забезпечення та зв’язку.

Було складено повідомлення про підозру колишньому начальнику ГУ МВС в Запорізькій області Сербі.

Загалом  було відкрито близько 20 кримінальних проваджень.

Тримаючи на постійному контролі перебіг розслідування резонансних кримінальних проваджень, які стосуються злочинного симбіозу Запорізького мера Сіна, екс-голови ЗОДА Пеклушенка, голови Запорізької облради Межейка і колишнього «смотрящего» Анісімова, народний депутат України Ігор Артюшенко адресував Генпрокурору та Міністру внутрішніх справ України черговий депутатський запит з вимогою повідомити на якій стадії знаходяться відповідні розслідування.

«Завдяки даним діячам в Запоріжжі та області відбувались ганебні явища – розкрадання коштів громади через проведені тендерні закупівлі за завищеними цінами, «вимивання» грошей з комунальних підприємств міста Запоріжжя, тиск на бізнес і побори з нього, вимагання, залякування та вбивства», – зазначив Ігор Артюшенко.

Народний депутат не вперше звертається з вимогою прозвітувати про хід розслідування відповідних кримінальних проваджень.

У березні 2015 року, виконуючий обов’язки Генпрокурора надав відповідь з повідомленням попередньої правової кваліфікації кожного злочину.

Наразі ж парламентар виявляє занепокоєння і обурення тим фактом, що на сьогоднішній день всі повідомлені кримінальні провадження не мають будь-яких видимих ознак прогресу. Також Ігор Артюшенко зазначає, що за наявною у нього неперевіреною інформацією частина з них на сьогодні закрита. Парламентар вимагає від Генпрокуратури спростувати або підтвердити дану інформацію.
крим справи 1крим справи 2

Генеральна прокуратура України.

Парламентарі вимагають розслідувати корупційні зловживання під час закупівлі харчів у навчальних закладах Запоріжжя

Народні депутати України Ігор Артюшенко і Микола Фролов надіслали Генеральному прокурору Віктору Шокіну депутатське звернення, в якому йдеться про корупційні зловживання зі сторони директора Департаменту освіти і науки Запорізької міськради.

З даною проблемою до парламентарів звернулась група депутатів Запорізької міської ради, які повідомили про численні зловживання посадовими особами міського Департаменту освіти і науки, молоді і спорту під час проведення торгів по закупівлі харчів для дошкільних і шкільних закладів. Йдеться про систему «кругової поруки» яка діє в системі органів міської влади.

Також депутати заявили, що за останні роки в тендері постійно перемагає донька директора зазначеного департаменту Раїси Чухрай.

Парламентар Ігор Артюшенко нагадав про затримання Раїси Чухрай співробітниками УБОПу при отриманні хабара у розмірі 70 тисяч гривень, з приводу чого наразі не здійснюється жодних дій зі сторони силовиків для притягнення даної особи до відповідальності.

У зверненні народних депутатів також йдеться про те, що злочинні дії Раїси Чухрай «покриваються» запорізьким міським головою Олександром Сіном та місцевими правоохоронцями. Read more

завантажене

Голова СБУ Валентин Наливайченко має взяти під особистий контроль розслідування фактів зв’язку запорізького мера з терористом ДНР «Алабаєм»

Народний депутат України Ігор Артюшенко подав депутатський запит до голови Служби безпеки України Валентина Наливайченка, в якому вимагає взяти під особистий контроль розслідування фактів, що вказують на тісні взаємовідносини запорізького мера Олександра Сіна та командира одного з терористичних угруповань так званої ДНР Володимира Новікова (позивний «Алабай»). В разі підтвердження даних фактів, парламентар вимагає звернутись до суду з клопотанням про негайне відсторонення Сіна від займаної посади.

Зокрема Ігор Артюшенко наводить неспростовний факт, коли командир бригади «Троя», терористичної організації «ДНР» Володимир Новіков, публічно закликає запоріжців підтримувати мера Сіна, та вихваляється давнім знайомством з міським головою Запоріжжя. Відповідне відео з інтерв’ю «Алабая» поширив народний депутат України від «Радикальної партії» Ігор Мосійчук (https://www.youtube.com/watch?v=5glJ4nY4iAU). Read more