Публікації

igor-artyushenko-polityka

Ігор Артюшенко: «Безкарність більшості організаторів і учасників розгону запорізького Майдану два роки тому – це саботаж та бездіяльність обласної прокуратури»

Минає два роки з часу падіння режиму Януковича та перемоги Революції Гідності в Україні.

Про героїчні та трагічні події дворічної давнини у Запоріжжі, покарання організаторів і виконавців злочинів проти активістів, а також про нинішню політичну ситуацію, зокрема всередині парламентської коаліції, розповів лідер запорізького Майдану, народний депутат України та голова запорізької міської організації Партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» Ігор Артюшенко.

 

Цього тижня парламент змінив регламент своєї роботи, полегшивши можливість внесення правок до Конституції України. На Вашу думку, наскільки це наблизить процес «децентралізації»? Чи знайдеться для цього достатня кількість голосів у Раді?

 

Варто говорити про те, що наразі не можна змінювати Конституцію України. Адже зміни, які стосуються процесу децентралізації, тісно пов’язані з пунктами перехідних положень. Якщо ми приймемо зміни, то ми одночасно маємо прийняти і пункти, напрацьовані в результаті Мінських домовленостей, які спочатку мають бути виконані стороною-агресором.

Безперечно, виключно військовим шляхом конфлікт на Донбасі вирішити неможливо. Я не маю сумніву, що при потребі українські Герої можуть дійти до кордону з Росією, але що далі – наступати до Москви, Уралу або Махачкали? Адже ми пам’ятаємо минулий рік, коли російські «гради» атакували наших військових з території Російської Федерації… Тож наразі важко передбачити до якої межі необхідно наступати українській армії, щоб зупинити агресора.

Ми маємо визнати, що конфлікт можна вирішити лише комплексом заходів: військовим шляхом, шляхом політичних домовленостей та економічних санкцій проти держави-агресора.

Тому я вимушений виступати за Мінські домовленості, але приймати відповідні поправки до Конституції не можна доти, доки російська сторона не почне виконувати декларовані умови – припинити обстріли та вивести війська.

Разом з тим, ми маємо дотримуватись рамок законодавства і Регламенту, тому повинні були знайти вихід з цієї ситуації.

Тож ми дійсно змінили відповідний пункт Регламенту, правовим шляхом відтермінувавши голосування, але не змінивши при цьому жодної коми або крапки у самій Конституції, що нівелює всі крики щодо «конституційного перевороту», які лунають зі сторони окремих політиків.

Повторюю, ми зможемо прийняти відповідні зміни до Конституції лише тоді, коли російська сторона виконає свою частину домовленостей по звільненню окупованої частини Донбасу. В такому випадку в парламенті буде триста голосів для прийняття змін.

 

Як Ви ставитесь до так званого «особливого статусу» Донбасу, про який так багато говорять? Чи варто Україні йти на такий ризикований крок, який може мати далекосяжні наслідки для держави?

 

Подібні фейкові терміни виникають завдяки тому, що переважна кількість наших громадян не читають офіційні ресурси, а віддають перевагу джерелам у ЗМІ, які пояснюють ті чи інші факти, відстоюючи думку тієї чи іншої політичної сили. Або борючись за читацьку аудиторію перекручують факти, свідомо роблячи їх «скандальними».

Саме словосполучення «особливий статус» – це винятково надумана російська технологія, покликана дискредитувати українську владу і зменшити довіру до неї, тим самим розхитуючи ситуацію всередині держави. Адже Росія давно зрозуміла, що військовим шляхом Україну здолати не вийде.

Насправді ні про який «особливий статус» не йде мова. Мова йде про «особливості місцевого самоврядування» на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей, які регулюються окремим законом, поправки в який можна внести в будь-який момент. В самих змінах до Конституції немає жодного слова про те, як саме регулюватимуться «особливості місцевого самоврядування».

Але деяким політикам, ура-патріотам та російській п’ятій колоні вигідно нівелювати довіру до української влади за допомогою підміни понять і поширення дезінформації.

Самі ж зміни до Конституції, як я вже зазначав, пропонують лише реалізацію мирного плану. Реалізація «особливостей місцевого самоврядування» можлива лише виключно у випадку виконання російською стороною ряду вимог, серед яких відведення важкого озброєння, відновлення контролю над українським кордоном, повернення українських законів та української влади на окуповані нині території, повернення заручників, притягнення до відповідальності терористів, які скоїли тяжкі злочини та, врешті-решт, проведення на тій території виборів за участі виключно українських політичних партій.

Лише за таких умов можливо буде говорити про «особливості місцевого самоврядування». А доки російська сторона не виконає ці пункти – ні про які зміни не може бути й мови.

 

Чи поділяєте Ви думку окремих політиків та експертів про те, що замість «особливого статусу» нині окупованих територій варто було б навпаки, посилити ставлення до ОРДЛО, включно зі створенням там певної «фільтраційної зони»?

 

Так, я жорстко ставлюсь до тих, хто порушував українське законодавство, стріляв в українських громадян, на руках кого тяжкі злочини, зокрема смерті українських військових та мирних жителів. Звісно, такі люди мають понести суворе покарання.

Але хочеться спитати в ура-патріотів, які говорять про більш жорстокі заходи та створення «фільтраційних зон» на окупованих нині територіях, про те, як вони спочатку пропонують повернути ці території під український прапор?

 

Що, на Вашу думку, стоїть за останніми заявами прем’єр-міністра Арсенія Яценюка щодо корупції у вищих ешелонах влади? Чи може це свідчити про непереборні протиріччя в існуючій «де-юре» коаліції?

 

Ні для кого не є секретом той факт, що криза у відносинах між гілками влади дійсно існує. Існує криза між парламентом і урядом, між президентською гілкою влади та прем’єром. Криза існує через популізм, через важку ситуацію в країні та через повільний плин реформ.

І корупція дійсно існує. Існує не лише в найвищих ешелонах влади і взагалі не лише у владних структурах. Адже питання корупції лежить не тільки в площині законодавчій, а й у площині менталітету нашого суспільства, представники якого не завжди хочуть діяти по закону, натомість намагаючись вирішити свої питання за допомогою грошей.

Тож питання не тільки в одному чиновнику, який краде тисячі, питання і у тисячах людей, які платять сотні гривень, щоб уникнути штрафів або прискорити вирішення власних проблем.

Інше питання: як продуктивно боротись із корупцією?

За 2015 рік напрацьована потужна законодавча база і де-юре створені такі органи як НАБУ, Національне бюро розслідувань, Національне агентство з питань запобігання корупції та інші структури. Питання в тому, що окрім НАБУ інші структури де-факто ще не запущені.

З одного боку можна говорити про гальмування і затягування процесу, з іншого ми розуміємо, що проведення конкурсів, відбір кадрів та розробка механізмів потребують часу.

Я покладаю великі сподівання на 2016 рік. Усі ці структури мають запрацювати і показати результат саме в нинішньому році.

Разом з тим ми маємо реформу в прокуратурі і бачимо, як вже звільнені сотні прокурорів. Ми бачимо як проходить переатестація всіх працівників Національної поліції. Нині десять тисяч суддів мають також пройти переатестацію, основним пунктом якої буде перевірка відповідності рівня доходу рівню витрат.

Разом з тим маємо потужний саботаж та протидію, адже прокурори, судді та силовики не останні люди в цьому суспільстві і вони, маючи свій вплив і зв’язки, зазвичай не мають бажання розлучатись із нагрітими місцями.

Якщо говорити про Запоріжжя – то і тут ми бачимо явний саботаж по лінії обласної прокуратури та Національної поліції.

Зрештою, якщо дивитись на подібні реформи та на те, як тяжко вони просувались у європейських державах, наприклад у Польщі, то варто звернути увагу на те, що в цій країні реформування тривало п’ять років і проходило дуже болісно. Лише за п’ять років реформ Польщі вдалось вийти з кризи і побачити позитивні результати. До того ж в роки проведення реформ у Польщі не було війни.

Повторюсь, в 2015 році ми законодавчо підготували зміни і їх повноцінне втілення, це лише питання часу. Впевнений, що 2016 рік і стане роком змін. Вірю, що ми досягнемо результату, адже наразі не маємо іншого вибору, маючи колосальний запит на зміни у суспільстві.

 

Який ступінь нерозуміння між партнерами в коаліції? За таких умов, чи існує ймовірність дострокових парламентських виборів, і якщо «так», то коли вони можуть відбутись?

 

Наразі коаліція домовляється про встановлення правил гри і доопрацювання коаліційної угоди, бо за півтора роки змінилась економічна, політична та військова ситуація в країні. Якщо коаліції вдасться прийти до консенсусу, то, звісно, нинішнє скликання парламенту продовжить роботу. Якщо ж не вдасться напрацювати спільні правила гри та домовитись про відповідальність за спільні результати, то, вірогідно, позачергові вибори відбудуться.

Як голова Запорізької міської організації Партії «Солідарність» – Блок Петра Порошенка» я впевнений, що у випадку виборів ми покажемо гарний результат, адже місцеві вибори засвідчили, що наша політична сила електорально об’єднує всю територію України.

Інше питання – наскільки доцільно взагалі проводити парламентські вибори, адже це чергова витрата великої кількості бюджетних коштів та, зрештою, кардинально нічого не змінить.

Бо виходячи з соціологічних досліджень розстановка сил в новому парламенті майже не зміниться. Звичайно, в складі якоїсь фракції виявиться на декілька депутатів менше, а в складі іншої – на декілька більше, але загальної картини це не поміняє.

Тож, гадаю, вирішення проблеми не в перевиборах, а в напрацюванні спільних правил гри та налагодженні діалогу вже сьогодні.

 

Як стало відомо, 16 лютого прем’єр Арсеній Яценюк буде звітувати перед Верховною Радою. Чого очікують від розмови з прем’єром у «Блоці Петра Порошенка», і які запитання до Яценюка є у пропрезидентської політичної сили?

 

Я не можу відповідати за всю пропрезидентську силу, адже не є її лідером. Натомість я можу відповісти на запитання – які у мене є питання до Яценюка?

Серед цих питань – швидкість проведення реформ, яка явно не відповідає виклику суспільства. Та й зрештою хотілось би бачити чіткий графік проведення реформ з конкретними термінами.

Також хотілось би щоб Прем’єр-міністр прокоментував постійні звинувачення в корупції як на місцях, так і в центрі.

Як у депутата Верховної Ради в мене є запитання щодо бюджету на 2016 рік. Зокрема чому проект бюджету був поданий до парламенту безпосередньо перед новим роком, в той час як має бути поданий ще у вересні, що фактично не дало можливості детально проаналізувати бюджет.

І тому депутатів поставили перед вибором – бути популістами і не голосувати за нинішній бюджет, лишивши країну без нього, або проголосувати виключно для того, щоб прийняти, а потім в ручному режимі, протягом року займатись внесенням необхідних поправок.

Відповідальність за це лежить саме на уряді, адже саме він готує і подає на розгляд Верховної Ради державний бюджет.

Загалом запитань багато, сподіваюсь, будуть і відповіді.

 

Дедалі частіше говорять про швидку відставку діючого Кабінету Міністрів. На Вашу думку, наскільки ймовірні такі прогнози?

 

Я є одним з небагатьох народних депутатів, які поставили свій підпис вимагаючи відставки уряду. Зокрема мій підпис стоїть в документі другим.

Така моя позиція викликана вищезгаданими питаннями, які лишаються без відповіді.

І я вважаю неприпустимим підхід нинішнього Прем’єр-міністра, який шантажує парламент стверджуючи, що у випадку його відставки Народний фронт вийде з коаліції і тим самим розвалить її.

Буде відставка чи ні – це питання можливості напрацювання спільних правил гри і доопрацювання спільної коаліційної угоди. Тут не стоїть питання прізвища Яценюка, питання в якості і термінах роботи. Чого наразі значною мірою бракує, як і звіту уряду за минулий рік, а значить і плану на наступний.

 

Які політсили можуть сформувати новий Кабмін?

 

Звичайно дане питання лежить в площині напрацювання спільної коаліційної угоди і тих політичних сил, які будуть входити до коаліції.

Разом з тим, в коаліції точно не буде тих політичних сил, депутати від яких голосували за «диктаторські закони» 16 січня. Це є принциповий пункт, прописаний у коаліційній угоді і він є незмінним.

Якщо говорити про конкретні прізвища, які сформують уряд, то я, звісно, хотів би і особисто буду наполягати на тому, щоб призначення на посади відбувались не за якимись партійними квотами, а за такими ознаками як професіоналізм та незаплямована репутація. Питання прізвищ є для мене другорядним.

 

Ви були одним з лідерів Євромайдану у Запоріжжі. Днями минуло два роки з моменту кривавого розгону запорізького Майдану. Що більш за все Вам запам’яталось із подій тих днів?

 

Запорізький Майдан був наймасовішим на південному сході України і одним з найбільш масових в державі загалом, про що не раз згадували центральні ЗМІ. Переважна більшість запоріжців вийшли на Майдан не стільки через питання євроінтеграції, скільки через питання кричущої корупції в органах місцевої влади та силових структурах, через доведення Запоріжжя до комунального колапсу та інших негативних факторів правління режиму Януковича з його «смотрящім» в нашому регіоні.

Сам факт потужного протесту запоріжців це вже один з найяскравіших і найприємніших спогадів часів Революції Гідності.

Разом з тим, особисто мені запам’яталась дата, про яку переважна кількість ЗМІ забуває. Всі роблять акцент на героїчному і одночасно трагічному дні кривавого розгону Майдану 26 січня, коли відбувся наймасовіший мітинг і найзатятіший опір режиму в Запоріжжі.

Разом з тим, по справжньому доленосним був наступний день – 27 січня.

Завданням минулої влади був терор, який вона реалізувала через розгін, залякування і подавлення протесту. Партія регіонів мала на меті грубою силою змусити людей не виходити на вулицю і свідченням тому служить кількість побитих і затриманих у вечір розгону.

Але їм це не вдалося. І це стало зрозумілим в той переломний день – 27 січня, коли після кривавого розгону протесту стало ясно, що в Запоріжжі є люди, яких не злякати побиттям або в’язницею. Вони все одно вийдуть і відстоюватимуть правду.

Саме тоді, 27 числа вийшли декілька сотень людей, які показали свою незламність.

Звичайно, була велика напруга, адже 27 числа я знав, що мене оголошено в розшук, багато активістів покинули Запоріжжя і коли я йшов на площу в той вечір, я розумів, що додому я сьогодні вже не повернуся. Була зрозуміла логіка тієї влади і саме тому важливо було вийти і показати силу духу. Показати, що ми не боїмось і нас не зламати.

Запам’ятався той недовгий мітинг, який відбувся перед лавами правоохоронців, які гриміли щитами, «тітушки» у дворах і завзяте виконання активістами Гімну України.

Зрештою як я і передбачав, додому я вже не потрапив, замість цього мене «чекав» ізолятор.

 

Два роки потому після згаданих подій влада у Запоріжжі належить ставленикам Ахметова. На Вашу думку, чого не вистачає місту, щоб не допустити реваншу «регіоналів»?

 

До 2004 року наше місто вважалось «червоним», адже переважна більшість виборних та призначених посад займали комуністи або вихідці з партійної школи.

Після 2004 року наш регіон вважався «біло-синім», «регіоналівським». І це ще раз підтверджує унікальність запорізького Майдану, який був найбільшим на південному сході, хоча зародився в індустріальному місті, яке електорально належало «регіоналам».

Чого лише вартий той факт, що Янукович булаву на своє президентство отримував на острові Хортиця, не в Донецьку, не в Луганську, а в Запоріжжі.

Якщо проаналізувати місцеві вибори 2010 року, то 70 відсотків отримали ті ж «регіонали», 15 відсотків – комуністи і лише невелику частку становили представники інших політичних сил.

Що ж ми бачимо зараз? Якщо ми ділимо все на біле та на чорне, то звісно, мером став Володимир Буряк, афілійований Опозиційним блоком. Але давайте подивимось які результати показали ті ж «регіонали», які вважають себе правонаступниками Партії Регіонів? Лише третину місць в Запорізькій міській раді.

Разом з тим близько половини депутатського корпусу склали представники демократичних сил.

Можемо говорити про те, що зима 2013-2014 року дійсно змінила нас, хоча, звісно, змінила не всіх. Адже ті громадяни, які виступали проти Майдану, навряд чи змінили свою думку в нинішніх умовах, тож є над чим працювати.

Також, на позаминулих виборах до парламенту на всіх міських округах перемогли представники Партії регіонів, на нинішніх виборах – на трьох округах перемогли представники пропрезидентської політичної сили і лише в одному окрузі перемогу отримав «вічний керівник Шевченківського району».

Тож якщо ми говоримо про тенденції, то в цілому вони достатньо позитивні.

 

Чи не здається Вам, що перемога Володимира Буряка на виборах мера Запоріжжя, і в цілому низька явка виборців на нещодавніх виборах свідчать про апатію найбільш активної та проукраїнської частини електорату в умовах, коли обіцяні новою владою реформи не призвели до покращення життя людей?

 

Маємо розуміти, що представники промислових гігантів, до яких належить Володимир Буряк, мають набагато більший фінансовий ресурс і мобілізуючий чинник серед працівників.

Свій потужний фінансовий ресурс вони використали на колосальну кількість зовнішньої реклами, а також на ту верству населення, яка потенційно була в їхньому електоральному полі.

Перемога нинішнього міського голови відбулась завдяки змобілізованим робітникам металургійного підприємства і людей похилого віку, які відвідували «благодійні обіди».

Ставка на старше покоління була вдалою, адже старі люди звикли ходити на вибори як на свято і є достатньо організованими виборцями.

В той же час ми спостерігаємо погану змобілізованість проукраїнського, проєвропейського виборця, до якого належить здебільшого молодь.

Саме це є основним завданням – робота з молоддю, яка флегматично ставиться до виборчого процесу, хоча здебільшого має патріотичні почуття та поділяє демократичні цінності.

Щодо швидкості реформування – я жодним чином не виправдовую уряд і вважаю, що реформи дійсно можна проводити швидше, як я вже, власне, і зазначав вище.

 

Однією з причин, що не сприяють підвищенню рівня підтримки влади, є той факт, що не понесли заслуженого покарання представники режиму Януковича. Чи згодні Ви з таким твердженням?

 

Звісно ж я згоден із цим твердженням. Ті люди, які стояли на Майдані – були найбільше зацікавлені у відновленні справедливості і покаранні усіх винних. Винних у корупції, у насильстві проти людей, зрештою винних у злочинному розгоні студентів, розстрілі Небесної сотні та інших неприпустимих злочинах.

На сьогоднішній день питання безкарності багатьох винних у всіх цих злочинах – обурює громадян. Та разом з тим, не можна казати, що в цьому напрямку нічого не зроблено.

Так, найбільш одіозні чиновники втекли з країни і перебувають в розшуку. На частину з них накладено міжнародні санкції. І я сподіваюсь, що в подальшому і вкрадені активи будуть повернені.

Якщо говорити про головних винуватців злочинів у Запоріжжі, то один – екс-голова ЗОДА – застрелився, другий, екс-голова обласної ради – отримав умовний термін, але справа триває бо прокуратура опротестувала вирок суду на більш жорсткий. Екс-мер Запоріжжя Олександр Сін був підданий політичній люстрації і наразі, коли триває аудит комунальних підприємств, я вірю, що по їх результату проти Сіна будуть відкриті кримінальні провадження.

Щодо силовиків, екс-голова запорізького ГУ МВС перебуває в розшуку, а керівний склад обласного і міського УМВС люстрований.

Але разом з тим ми стикаємось із саботажем, зокрема зі сторони нинішнього керівника обласної прокуратури. Прокурор Олександр Шацький особисто заявляв про притягнення до відповідальності всіх винних, але ані «тітушки», ані їх керівники – кримінальні авторитети – наразі не покарані, а справи навіть не відкриті. Тому я вже рік вимагаю звільнення обласного прокурора, адже бачу, що робота не ведеться.

Бачимо і саботаж зі сторони суддів, які випускають винних.

Проблема в тому, що людина сприймає владу цілісно, як таку. Але ж є різні гілки влади, зокрема судова і ми не можемо диктувати рішення судам. Натомість ми можемо законодавчо змінювати систему, що і робимо наразі, запроваджуючи переатестацію суддів.

 

Повертаючись до тематики російської агресії, хотілося б попросити Вас дати прогноз щодо того, чи можлива реінтеграція Криму та Донбасу, і в які терміни?

 

У вирішенні питання Донбасу ми маємо наразі конкретну мету – змусити Росію виконувати умови Мінських домовленостей. Адже як я вже зазначав – виключно військовим шляхом конфлікт вирішити неможливо.

Якщо вести мову про окупований Крим, то я впевнений, що завдяки вдалому проведенню реформ, євроінтеграції, а також тиску на Росію зі сторони світової спільноти ситуація в Україні значною мірою зміниться. І тоді, коли середня пенсія в нашій державі стане 200 євро, мешканці Криму самі зрозуміють, в якій державі вони хочуть жити.

Зрештою за останні місяці ми вже спостерігаємо невдоволення мешканців півострову, які в 2014 році радісно йшли на фейковий «референдум». Варто сказати, що в «русском мірє» холодильник нині перемагає телевізор, а все інше залежить від того, як швидко ми зможемо вивести Україну до гідного рівня життя.

 

Що слід зробити Україні для того, щоб країна відновила свою територіальну цілісність? Яких кроків необхідно вжити в економічній, інформаційній, гуманітарній та, можливо, військовій сфері?

 

Тиск міжнародної спільноти на Російську Федерацію має відіграти тут ключову роль. Але разом з тим ми маємо розуміти, що жоден іноземний солдат не стане гинути за Україну, ми самі маємо будувати свою армію і зміцнювати власну економіку, реалізовуючи реформи і показуючи позитивні тенденції європейській спільноті.

Ми домоглися значної переорієнтації ринків збуту товарів, зуміли зістрибнути з «газової голки» Росії і збільшити частку наших продуктів на ринок Євросоюзу в кілька разів. Це були кроки, які ми були вимушені зробити через агресію північного сусіда.

Нині все залежить від нас і я впевнений, що результати роботи не за горами.

 

 

Збройні Сили України.

Парламентар пропонує внести зміни до податкового та митного законодавства задля збільшення пільг воякам АТО

Народний депутат Ігор Артюшенко надіслав Прем’єр-міністру України депутатський запит, стосовно реалізації гарантій учасників бойових дій на податкові пільги.

Як зазначив сам парламентар, до нього безпосередньо звернулись вояки АТО, яких цікавило питання практичної реалізації пункту 18 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який забезпечує пільги учасникам бойових дій.

На надіслане з цього приводу депутатське звернення, Ігор Артюшенко отримав інформацію про те, що наразі учасникам бойових дій передбачено лише пільги щодо сплати земельного податку. Також захисників звільнено від сплати військового збору з доходу у вигляді грошового забезпечення на період їх безпосередньої участі в АТО.

«Гарантії учасникам бойових дій щодо податкових пільг, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фактично не реалізуються, оскільки у податковому та митному законодавстві України відповідних пільг не передбачено», – йдеться у запиті народного депутата.

Тож заради вирішення проблеми, з якою стикнулись українські захисники, Ігор Артюшенко вимагає від Уряду розглянути можливість розробки законопроекту і внесення змін до податкового та митного законодавства України щодо надання пільг зі сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів до державного та місцевих бюджетів учасникам бойових дій.

3

1440513157NCdY_h

Народний депутат пропонує спростити процедуру передачі конфіскованого майна волонтерським організаціям для покращення забезпечення армії

Народний депутат України Ігор Артюшенко надіслав Прем’єр-міністру Арсенію Яценюку депутатський запит щодо безкоштовної передачі благодійним організаціям майна, конфіскованого за рішенням суду.

Даний запит було зачитано на засіданні Верховної Ради Україні та передано адресату.

«При реалізації права на безоплатне отримання майна за існуючим порядком, благодійні організації зіткнулись з проблемою щодо необхідності оплати акцизного податку та інших платежів до бюджету при отриманні майна, зокрема транспортних засобів, що може бути передано захисникам України, які проходять службу в зоні АТО. Розмір податків, які необхідно сплатити при безоплатній передачі такого майна, не відповідає щонайменше його технічному стану, оскільки безоплатно може бути передано лише майно зі ступенем зносу понад 50 відсотків. Тобто матеріальні ресурси, які можуть бути використані для забезпечення захисників України необхідними речами, фактично не можуть бути їм передані через великий розмір податків, які необхідно сплатити при безоплатній передачі такого майна», – йдеться у запиті народного депутата.

Парламентар закликає розробити нормативно-правові акти або внести зміни до законодавства, які дозволять спростити процедуру отримання конфіскованого майна благодійними організаціями, які в подальшому передаватимуть дане майно на потреби українських Героїв на фронті. Read more

20150721_175526

Парламентар провів ряд робочих зустрічей з високопосадовцями у Словаччині

Народний депутат, заступник співголови групи з міжпарламентських зв’язків з Словацькою Республікою Ігор Артюшенко з робочим візитом відвідав Словаччину та провів ряд зустрічей з закордонними колегами.

В рамках поїздки парламентар провів ділові зустрічі із Генеральним консулом Словаччини в Україні Янкою Буріановою, головою словацько-української торгової палати Паволом Долги, з головою союзу русинів-українців Петром Соколом, депутатом словацького парламенту, головою групи дружби Україна-Словаччина Мікулашем Крайковичем та мером міста Кромпахи – Іветою Рушіновою.

Зі словацькими посадовцями були обговорені можливості тісної співпраці двох країн.

Зокрема з Паволом Долги народний депутат України підняв тему словацьких інвестицій.

«Словацький бізнес дуже постраждав в Україні під час правління бандитського режиму Януковича, що викликає природній острах у словаків і нині. Також закордонні представники бачать такі перепони інвестуванню бізнесу в Україні, як нестабільна ситуація та корупція. Тож ми маємо посилено працювати над подоланням цих факторів. Нині маємо застарілі технології, ні для кого не є секретом, що наші технології – це середина минулого століття і лише залучивши необхідні інвестиції ми зможемо модернізувати вітчизняне виробництво», – зазначив Ігор Артюшенко.

З мером Кромпах Іветою Рушіновою парламентар обговорив особливості місцевого самоврядування у Словаччині, зокрема мова йшла про позитивний досвід проведення тендерів через систему прозорих та відкритих електронних торгів. Read more

1394891449-5020

Відповідні зміни до держбюджету допоможуть компенсувати підприємствам гроші, виплачені мобілізованим робітникам за 2014 рік

Міністерство соціальної політики розглянуло і відповіло на звернення народного депутата України Ігоря Артюшенка, щодо компенсації витрат за 2014 рік підприємствам, установам, організаціям, на виплату середньої зарплатні працівникам, призваним на військову службу під час мобілізації на особливий період.

При розгляді відповідної можливості було з’ясовано, що видатки на виплату таких компенсацій у 2015 році передбачені відповідною програмою.

Разом з тим, Законом «Про державний бюджет України на 2014 рік» бюджетне призначення на компенсацію відповідних витрат підприємствам передбачено не було, а тому у 2015 році немає можливості компенсувати підприємствам збитки за 2014 рік.

«Ми маємо добитися, щоб Кабмін подав законопроект щодо перегляду видатків на 2015 рік до Верховної Ради України. Адже згідно законодавства – це є повноваженнями саме Кабінету міністрів. Відповідні зміни до держбюджету допоможуть компенсувати роботодавцям гроші, виплачені мобілізованим робітникам за 2014 рік», – зазначив Ігор Артюшенко.

Разом з тим, парламентаря було повідомлено, що Мінфін наразі розглядає можливість внесення відповідних змін до Закону «Про Державний бюджет України на 2015 рік».

компенсації роботодавцям мобілізованим прац 1компенс роботодавцям мобіліз працівникам

d0b7d182d0b7

Народний депутат вимагає скасувати корупційну постанову Кабміну

Народний депутат Ігор Артюшенко адресував Прем’єр-міністру України депутатський запит з вимогою ліквідації корупційної схеми навколо діяльності ПАТ «Запоріжтрансформатор».

Парламентар зазначив, що керівництво і колектив заводу звернулось до нього з проханням добитись від органів виконавчої влади ліквідації даної корупційної схеми, запровадженої ще урядом Миколи Азарова.

Проблема полягає в тому, що ПАТ «Запоріжтрансформатор», як найбільший виробник трансформаторного обладнання в Україні та найбільший імпортер трансформаторного мастила, вже близько двох років вимушене сплачувати кошти за «виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив)».

ПАТ «Запоріжтрансформатор» сплатило так званим «спеціалізованим підприємствам» за утилізацію трансформаторного мастила, яке відповідно до стандартів підлягає регенерації, а не утилізації, близько 8,3 мільйонів гривень за час дії відповідної постанови Кабміну.

Ці кошти, відповідно до вимог постанови, були сплачені не до бюджету, а на рахунки комерційних структур, невеличких товариств з обмеженою відповідальністю, які мали ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів України на право поводження  із небезпечними відходами.

Суть корупційної схеми полягає в тому, що відповідна постанова Кабінету Міністрів України зобов’язує сплачувати кошти комерційним структурам, які не виконували та ніколи не будуть виконувати утилізацію трансформаторного мастила. Отримавши ці кошти, в складі яких є податок на додану вартість, ці підприємства вимушені вигадувати виконання «робіт» з неіснуючими мастилами, неначе вони проходять процес утилізації.

Насправді ж, ніяких робіт не виконується, що призводить до фіктивних операцій в тому числі з податковим кредитом і, як наслідок, до постійних перевірок.

Ігор Артюшенко наголосив на неприпустимості подальшого ігнорування даної ситуації і звернувся до Прем’єр-міністра з вимогою негайного скасування постанови Кабінету Міністрів України № 1221 від 17 грудня 2012 року, а на час доки постанова не скасована надати ПАТ «Запоріжтрансформатор» ліцензію на право продовження діяльності у сфері поводження із небезпечними відходами. Read more

igor-artyushenko-biografiya

Президент змусив увесь цивілізований світ об’єднатись заради підтримки України

Нещодавно минув рік із того дня, коли майже десять мільйонів українців обрали Петра Порошенка п’ятим Президентом України. Вперше в історії нашої держави вибори відбулись в один тур, адже нинішній Президент зміг подолати необхідний бар’єр, отримавши 54 відсотки голосів виборців.

Петро Порошенко заступив на пост глави держави в непростий час. Час, коли Крим вже було окуповано, а на Донбас вводились російські танки. Тим не менш минув рік і саме час підбити підсумки його роботи.

Про здобутки та невдачі 5-го Президента України Петра Порошенка розповів народний депутат із Запоріжжя Ігор Артюшенко.

 

Як Ви особисто оцінюєте роботу Петра Порошенка на займаній посаді?

Оцінюючи діяльність Президента, дуже важливо зрозуміти, що ця посада, в першу чергу, робить його відповідальним за два стратегічні напрямки. Як головнокомандувач українського війська він несе відповідальність за оборонну сферу. В той же час, як глава держави, він відповідає за дипломатичні зв’язки України.

Дуже часто пересічні громадяни критикують Президента за сфери відповідальності Уряду, або окремих міністерств.

Варто говорити про те, що Петро Порошенко очолив державу в дуже складний час, і як би нам усім цього не хотілось, але швидкі результати вже більше року гальмуються військовою агресією Російської Федерації. Попри це, беззаперечно Президент зміг виконати ряд обіцянок та досягти успіху у сферах власної відповідальності. Найзначніша перемога Петра Порошенка − він змусив увесь цивілізований світ об’єднатись і підтримати Україну.

 

Ігорю Андрійовичу, які найбільші досягнення Президента на вашу думку можна побачити за цей рік?

Найбільшим і найціннішим досягненням Президента є збереження України, будівництво сильної армії та відновлення Укроборонпрому.

Як би там не було Президент забезпечив якісно інший, ніж рік тому, рівень підготовки і оснащення Збройних Сил України. Збільшена не лише чисельність армії, а й її фінансування з державного бюджету. Якщо дивитись на динаміку – так, як воно розгорталося протягом року, як було, і як стало – результат не важко помітити.

Долучення волонтерського десанту в Міноборони також зіграло значну роль − це стало  взірцем співпраці громадянського суспільства та влади. Саме вони повсякденною клопіткою працею доволі успішно трансформують консервативну, громіздку і неповоротку систему управління та забезпечення армії.

Щодо дипломатичного напрямку та міжнародної підтримки, то тут також можна відмітити значні досягнення Петра Порошенка, який добився створення широкої міжнародної коаліції на підтримку України. Без дієвих і ефективних санкцій щодо агресора, які завдали удару по його економіці, спричинили відчутне падіння ВВП Росії, ми б мали зовсім іншу картину і на східному фронті.

Вражаюча солідарність світу з Україною, хоча глобально і спричинена позитивним враженням від проєвропейської Революції Гідності, але не виникла сама собою.

Вона часом потребувала від голови держави і усієї української дипломатії титанічних зусиль, але як бачимо – ці зусилля принесли значний результат.

Росія маючи майже необмежені ресурси дипломатично протистоїть Україні в усіх країнах і столицях світу. Географія антиукраїнської діяльності носить глобальний характер. Але українські успіхи у веденні зовнішньої політики змушують країни Америки та Європи міцно тримати єдину, консолідовану позицію в підтримку нашої держави.

Окрім того значними досягненнями став початок реформування та подолання енергетичної залежності від Російської Федерації.

 

Розкажіть детальніше про питання газової залежності від Росії? На якому етапі знаходиться процес реформування та що заважає швидкому проведенню реформ?

Якщо говорити про питання газової залежності, то варто відзначити, що ми вперше за  23 роки незалежності зіскочили з російської «газової голки». Завдяки вдалій дипломатії Президента, ми добились реверсного постачання блакитного палива з Європи, що істотно знизило залежність від росіян. Це називається не словом, а ділом енергетична диверсифікація.

Нема більше жодних посередників, які десятиліттями паразитували в цій сфері. Монополії та шантажу Газпрому покладено край.

У першому кварталі цього року частка російського газу в експорті становила лише 37%. У нас вже є більше 10 постачальників з Євросоюзу, і це – одна з найважливіших змін стратегічного порядку, одна з найважливіших реформ, яку слід безповоротно закріпити за найближчий рік-два.

Щодо інших реформ, то Президент зазначив, що їхнє втілення є ключовими процесами в сьогоднішній українській дійсності, на які спрямовується основна увага.

Не варто забувати, що саме Президент ухвалив політичне рішення розпустити старий парламент і провести дострокові вибори Верховної Ради. Ці вибори виявились найбільш чесними, найбільш прозорими і найбільш демократичними в історії України. Головним їхнім результатом стало формування реформаторської більшості, коаліційного Уряду з чіткою програмою змін. Саме з цього моменту і почався період реформ.

Можна зауважити, що темпи реформ не відповідають виклику суспільства і проходять достатньо повільно, але Петро Порошенко як глава держави прискорює процеси настільки, наскільки це можливо в умовах парламентсько-президентської республіки.

Серед зрушень можна відзначити ухвалення європейського закону про прокуратуру та й новий Генеральний прокурор виявися активнішим та ефективнішим за попередників. І, між іншим, на прокуратуру надалі чекають скорочення, чистки, звільнення, конкурсний набір нових місцевих прокурорів та їхніх заступників.

Даний старт реформі МВС. У Києві формується нова патрульна служба, створенням якої опікується Ека Згуладзе. Вже за кілька тижнів вона має покласти край легендарним поборам на дорогах. Розпочато ухвалення законів, які регламентують реформу МВС, відокремлюють силові функції від політичних, створюють муніципальну варту та нову поліцію.

 

Який внесок Президента в проведення реформ у державі?

Петро Порошенко вперше активно долучив іноземців до реформування України. А саме: спеціалісти із Грузії, країн Балтії та Західної Європи.

В Антикорупційному бюро, ГПУ та МВС у рамках стратегії Президента на залучення іноземних фахівців призначено на ключові посади чимало спеціалістів із успішним досвідом ефективної боротьби з корупцією в Грузії. І це не єдина перевага іноземців, бо відсутність зв’язків в українській політичній та діловій еліті гарантує, що  працюватимуть вони не зважаючи на персоналії.

Гучні корупційні скандали, як це не парадоксально звучить, стали позитивним явищем. Це катарсис, свідчення того, що на корупцію перестали сором’язливо заплющувати очі, що з нею почалася реальна боротьба, що преса і суспільство стали до неї нетерпимими.

Відставки внаслідок таких скандалів – крок вперед, якщо порівнювати з попереднім часом, але вже явно недостатній для часів теперішніх.

 

Чого Президент Порошенко не встиг, або не зміг досягти за час обіймання посади?

Під час щорічного виступу Президента перед парламентом сам Петро Порошенко був самокритичним, що рідкість для українських політиків – він відверто заявив, що незадоволений своєю роботою, як і роботою інших органів влади.

Беззаперечно, сьогоднішнє українське суспільство вимагає негайних змін, але миттєві зміни в деяких сферах просто неможливі. Але, я гадаю, що в Президента є достатньо часу, щоб виправдати кредит довіри, даний йому рік тому.

Одне з питань, яким дорікають Петра Порошенка – продаж власного бізнесу. Але Президент неодноразово пояснював, що Липецька фабрика арештована російською владою. Він підтвердив давно відому інформацію, що продав бізнес через компанію Ротшильдів, але водночас заявив, що замість виконання президентських обов’язків він не буде бігати по світу і шукати як продати «Рошен». Президент анонсував підписання угоди з Ротшильдами про передачу їм у траст персонального пакету акцій «Roshen».

Якщо говорити про речі, які глава держави не встиг реалізувати, то можна сказати про запровадження безвізового режиму з ЄС.

Та попри те, що Україна в стані війни, попри те, що частина нашого кордону контролюється не нами, попри те, що всередині України тисячі переселенців, вигнаних Росією з місць постійного проживання – перспектива безвізового режиму вперше набула фіксованого місця в календарі.

Також можна говорити про те, що Україна не ввела санкції щодо Росії, але наразі це неможливо, адже подібний вчинок негативно вплинув би і на українську економіку, яка страждає від війни на Донбасі.

 

Які завдання Президент та парламент визначають для себе як пріоритетні на наступний рік?

Найголовнішим завданням на наступний рік для Президента стане продовження деолігархізації, дерегуляції і децентралізації. Також Петро Порошенко планує розпочати процес демонополізації і завершити створення інфраструктури для боротьби з корупцією, перейти в тотальний спільний наступ на неї. Ну, і звичайно, нарощення та зміцнення обороноздатності України.

Як зазначив Президент, пік економічних негараздів ми вже подолали, тож одним із базових завдань буде забезпечення з початку 2016 року відновлення економічного зростання, для чого необхідно завершити санацію банківської системи, завершити податкову реформу та зрештою зберегти єдиний податок для малого і середнього бізнесу.

Основна увага буде приділена аграрній галузі як такій, що є однією з основ конкурентоспроможності країни на світових ринках.

Президент також окреслив завдання, які необхідно виконати у цьому році, а саме: розпочати індексацію заробітних плат та пенсій і вдосконалення системи адресних субсидій для тих громадян, яким не по кишені нові тарифи.

Також з 1 січня 2016 року Угода про асоціацію, підписана рік тому, починає діяти повною мірою, − попри марні старання та безсилу злобу нашого колишнього «стратегічного партнера». А це означає, що 2016 рік стане роком отримання українцями безвізового режиму з ЄС та роком нових перспектив.

 

Розмову з народним депутатом вів Андрій Рибальченко

melitopol-

Парламентар разом з керівництвом Мелітопольського району інспектував обороноздатність стратегічних блокпостів

Народний депутат України Ігор Артюшенко, разом з керівником Самооборони Майдану Запоріжжя Дмитром Харьковим, секретарем Мелітопольської міськради, виконуючим обов’язки міського голови Сергієм Мінько та новопризначеним головою Мелітопольського району Олександром Мангулом, провели огляд фільтраційних блокпостів, розташованих на в’їздах до Мелітополя.

Народний обранець особисто оцінив ступінь надійності та функціонування блокпостів, оглянувши місця їх розташування та поспілкувавшись з особовим складом, який несе службу на них.

Парламентар також оцінив суспільно-політичну ситуацію в Мелітополі та районі, що є особливо актуальним, напередодні святкування 70-ї річниці Дня перемоги над нацизмом у Європі. Ігор Артюшенко ознайомився з усіма наявними суспільно-політичними силами в регіоні та разом з силовиками змоделював можливу поведінку даних сил під час масових заходів, дізнавшись, які запобіжні заходи готові задіяти компетентні органи, з метою недопущення провокацій та безладів. Read more

igor-artyushenko-polityka

Провести деолігархізацію, допомогти простим громадянам та захистити країну – наші головні завдання

За останній місяць депутати Верховної Ради прийняли ряд законів, які стосуються встановлення соціальної та національної справедливості у нашій державі. Зокрема йдеться про закони, щодо деолігархізації та декомунізації України.

Разом з тим, з 1 квітня зросла ціна на газ для домогосподарств, що призвело до ажіотажу навколо нової процедури оформлення субсидій.

Про прийняті закони, а також полегшену процедуру оформлення субсидій розповів народний депутат України VIII скликання Ігор Артюшенко. Read more

Форум української інтелігенції

Запорізька «Просвіта» провела перший Форум української інтелігенції області

За ініціативи Запорізької обласної організації ВУТ «Просвіта», відбувся перший Форум української інтелігенції Запорізького краю, в якому взяли участь представники культурної, освітньої, наукової та інших сфер, з різних куточків області.

Народний депутат України та голова ЗОО ВУТ «Просвіта» Ігор Артюшенко розпочав свій виступ зі слів українського великого філософа Григорія Сковороди – «Плоть нічтоже, дух животворить», наголосивши на великій ролі інтелігенції у процесі формування громадської думки сучасного українського суспільства.

«Нинішній час покладає на нас особливі зобов’язання. Сьогодні, під час військової агресії Російської Федерації на Сході нашої країни, ми маємо не лише війну збройну, а й війну інформаційну. Лідери громадської думки мають сконсолідуватись і в єдиному пориві працювати над зміцненням духу українців, адже дух, це те, що робить нас людьми і дає нам сили в боротьбі з ворогом», – зазначив народний обранець.

Після завершення вступної частини заходу, учасники Форуму української інтелігенції перейшли до роботи по секціям, які охопили різні актуальні напрямки просвітницької діяльності, а також широкий спектр сучасних проблем. Read more